Після численних виступів компетентних українських юристів генпрокурорка Ірина Венедіктова підписала лист-орієнтування щодо поводження із військовополоненими і кваліфікації їхніх дій згідно Кримінального кодексу України.
«До правовідносин, пов’язаних зі збройним конфліктом, застосовуються норми міжнародного гуманітарного права, яке головним чином закріплено в міжнародних договорах. Основними з них є чотири Женевські конвенції про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року», - йдеться у документі.
Найбільш застосовуваними під час війни в Україні є Конвенції про захист цивільного населення та про поводження з військовополоненими. Військовополоненими є учасники міжнародного збройного конфлікту, зокрема, не лише комбатанти, а й медики та духовний персонал збройних сил.
До комбінатів належать: регулярні війська, добровольчі загони та ополчення, організовані рухи опору та партизанські формування (якщо в них є керівник, учасники відкрито носять зброю, мають виразну і помітну відмітку та дотримуються законів і звичаїв війни).
Отже, якщо такі особи затримуються, у подальших діях із ними слід виходити з презумпції наявності в них статусу військовополоненого.
- дії затриманих росіян не потребують додаткової правової кваліфікації за КК України, якщо стосовно них немає інформації про причетність до злочинів, що підпадають під статтю 438 – порушення законів чи звичаїв війни.
- такі особи є військовополоненими і, з огляду на імунітет комбатанта, не несуть індивідуальної відповідальності за учать у збройному конфлікті.
- прийом військовополонених до місць утримання здійснюється на підставі письмового рапорту працівника Військової служби правопорядку у ЗСУ та поіменного списку полонених.
- про факт прийняття військовополонених начальники установ Державної кримінально-виконавчої служби повинні негайно повідомляти прокурорам та СБУ.
- тримання військовополонених у таборах та інших спеціально визначених місцях не потребує затримання у порядку статті 208 КПК України.
- кримінальні провадження у частині повідомлення полоненим про підозру за участь у збройному конфлікті мають бути закриті через відсутність складу злочину.
- усі полонені мають утримуватися виключено у спеціально визначених місцях.
Військовополоненими не вважаються цивільні громадяни України, Росії або інших країн, які вчиняють диверсії, наносять коригувальні мітки, збирають інформацію щодо пересування військ, шпигуни та найманці. Стосовно них варто дотримуватися загального порядку притягнення до відповідальності.
28 лютого Міжнародний кримінальний суд (МКС) розпочав новий етап розслідування ситуації в Україні. Команда Офісу прокурора МКС уже виїхала в Україну для документування та збору доказів міжнародних злочинів на нашій території.
Тож чи чекати нам на швидке покарання винних в агресії та тяжких злочинах? Та як кожен із нас може прискорити цей процес? Читайте у статті Гюндуза Мамедова «Коаліція справедливості: чи доведе Україна воєнних злочинців до лави підсудних у міжнародних судах?» у ZN.UA