Президент України Володимир Зеленський позиціонує себе як "президент миру". При цьому одним із головних своїх завдань на президентській посаді він називає повернення українців, яких незаконно утримують в Росії, анексованому Криму і ОРДЛО. Однак після повернення в Україну у колишніх полонених проблем менше не стає. У той час як рейтинг довіри до президента після обмінів показує значне зростання, моновлада по суті нічого не робить для подальшої долі звільнених, пише у своїй статті для ZN.UA Інна Ведерникова.
Попри "щирі" рукостискання Зеленського з родичами звільнених українців, короткі обійми звільненими з полоненими і обіцянки президента на камеру "витягнути всіх", загальна історія головних героїв урочистої зустрічі в аеропорту розпадається на окремі світи, що перетинаються, зазначає автор. У експолонених зі всенародною та державною любов'ю складається не так добре, як у президента. Хоча розсідаючись у Борисполі виділені владою комфортабельні автобуси, вони про це й не здогадувалися.
"І я приблизно так і думала, якби мене не знайшов і вранці 14-го лютого не звернувся за терміновою допомогою один зі звільнених полонених - Василь Савін. Так-так, той самий чоловік, який буквально на наступний день став головним хітом з'їзду партії влади "Слуга народу", пізнавши славу "сепара-антагоніста" в соціальних мережах і медіа", - пише автор.
За день до того, як однопартійці Зеленського стоячи аплодували Савіну, а колишній волонтер і заступник міністра Георгій Тука наговорював блог про "денерівця Васю Савіна" на "ватяному з'їзді правлячої партії", "що втратила обличчя", самого Савіна разом із ще 10 колишніми політв'язнями, виставили за двері санаторію "Лісова поляна". Всі вони сиділи на валізах, не знаючи де будуть ночувати. Під час переговорів, в тому числі й з кураторами ексбранців з міністерства у справах ветеранів, автор дізналася багато нового з життя звільнених українців. В тому числі й про літню жінку з Луганська, яку виставили з того ж санаторію, з недолікованими переломами ребер. Все це зовсім не в'яжеться з ідеальною піар-картинкою "Президент в аеропорту". І тим більше з полум'яною подячною промовою Савіна на з'їзді партії Зеленського.
"Але перш ніж пояснити причини того, що відбувається за рамками піар-проекту "великий обмін", дозволю собі висловитися про звинувачення в сепаратизмі. І Савіна, і будь-якого іншого громадянина України, який повернувся з полону на окупованій території. У Васі Савіна дійсно є легенда про навмисне впровадженні у владу "ДНР" і створення там підпільної організації. В одній його кишені лежить безліч партквитків, а в іншій - дві довідки від СБУ та МВС про те, що він чистий. Зауважте: два документа з печаткою та підписом представників офіційної уповноваженої спецслужби воюючої держави та ключового силового міністерства", - зазначила автор.
При цьому лідер правлячої партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко після особистої зустрічі з Савіним, дав добро на його виступ на з'їзді політсили, "дещо скоригувавши текст, прибравши деталі про валізи і ніде жити". Давши обіцянку "найближчим часом" розібратися з усіма проблемами колишніх полонених. Більш того, Савін сьогодні називає прізвища колишнього губернатора Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Кіхтенко і (на той момент) заступника глави МВС Величковича, які нібито знали про його плані впровадження в структуру "місцевої адміністрації "ДНР".
"Я не можу вірити на слово. Я - не СБУ, - пише автор. - Я втратила з поля зору цього колись рожевощокого детину в 2005-му, після переїзду з Макіївки в Київ. Але переді мною в гуртожитку Мінсоца тепер сидів не комуніст, не соціаліст, не голова Кіровського райвиконкому і не соратник Тимошенко (яким я його знала), а насамперед - людина, яка п'ять років провела у в'язниці. І за якого взяв на себе відповідальність цілий президент країни".
"Так відповідайте, Володимир Олександрович. Перевіряйте. Підтверджуйте публічно невинність або закривайте їх знову. Всіх, про кого як про колабораціоністів або злочинців заявив Стас Асєєв та інші звільнені полонені першої хвилі. Або у нас немає держави, здатного розставити крапки над "і"? Як, чорт забирай, немає закону, який забезпечував би статус полонених, а значить і чітку процедуру їх повної перевірки як до повернення (на етапі формування списків), так і після. Як немає прописаного механізму державного супроводу тих, хто повернувся з полону на окупованих територіях. Через шість років війни. Через пів року після першого великого обміну при Зеленському (одна десята каденції "президента миру"). Через два місяці після того, як міністр Коляда заявила, що глава держави подасть до парламенту підготовлений законопроєкт про статус заручників і полонених як першочерговий. Тут турборежим не спрацював. Чому?" - запитує журналіст.
Детальніше читайте у статті Інни Ведерникової "В полоні піару. Вся правда про обмін" для ZN.UA.