UA / RU
Підтримати ZN.ua

В Україні за час епідемії ковіду побільшало дітей, які постраждали від насильства – звіт ОГП

У нашій країні досі панує традиція «не виносити сміття з хати». У зовні благополучних сім’ях воно може залишатися непоміченим роками.

Офіс генерального прокурора у Міжнародний день захисту дітей представив звіт щодо ситуації із дитячою злочинністю в Україні, захистом прав маленьких українців та формуванням в країні системи правосуддя, дружнього до дитини.

У звіті наголошується на тому, що в Україні останнім часом побільшало випадків насильства проти дітей, зокрема сексуального. Такі випадки фіксуються як у прийомних сім’ях і центрах соціально-психологічної реабілітації дітей, так і в родинах, де батьки виховують рідну дитину.

Домашнє насильство

У 2020-2021 роках від домашнього насильства постраждало близько 700 дітей (понад половина постраждалих – дівчата, 400 осіб; хлопчиків 298 осіб), за цими фактами правоохоронці відкрили понад 800 справ.

Однак ці дані не відображають реальної картини, наголошують прокурори. Причин цьому декілька: це і висока латентність таких злочинів, оскільки постраждалі діти не завжди звертаються по допомогу через страх помсти, і небажання правоохоронців проводити належне розслідування.

«Незабезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних проваджень, грубі порушення вимог кримінального процесуального законодавства під час досудового розслідування, унеможливлюють захист дітей від домашнього насильства, охорону їх прав, свобод та законних інтересів», - наголошується у звіті.

Цьогоріч прокурори виявили 25 фактів безпідставного невнесення до ЄРДР відомостей про факти домашнього насильства щодо дітей. Кожне третє рішення про закриття кримінальної справи цієї категорії є незаконним. З понад 200 таких справ закриття скасовано у 67.

На думку прокурорів, хибною практикою є незастосування обмежувальних заходів до підозрюваних у домашньому насильстві. Питання їх застосування порушується лише в кожній десятій такій справі. «Як наслідок, кривдники після вчинення правопорушення та до розгляду справи по суті мають можливість продовження протиправної діяльності, психологічного тиску на постраждалих тощо», - йдеться у документі.

Сексуальне насильство

Занепокоєння прокурорів викликає і збільшення випадків злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості дітей. Минулого року їх кількість зросла на 9%  порівняно з 2019 роком (з 1039 до 1136). Ідеться про зґвалтування, сексуальне насильство, примушування до статевого зв’язку, розбещення неповнолітніх, вчинення дій сексуального характеру з дитиною/підлітком до 16 років (ст.ст.152-156 КК України).

У 2020 році майже на 57 % (233 проти 148) збільшилась кількість дітей, потерпілих від зґвалтувань. Тенденція до зростання кількості таких злочинів спостерігається і цьогоріч – на 23% ( 90 проти 73). Найбільше таких випадків у Дніпропетровський, Закарпатській, Миколаївській, Харківській, Чернігівській, Рівненській і Сумській областях.

У більш ніж 60% випадків потерпілими від зґвалтування є діти віком до 14 років. За даними Ради Європи, кожна п’ята дитина хоча б раз у житті переживала сексуальне насилля. Ґвалтівниками зазвичай стають родичі дитини (30%), друзі, тренери, сусіди (60%). Незнайомці здійснюють сексуальне насильство над дітьми лише в кожному десятому випадку.

Згідно з медичними дослідженнями, сексуальне насильство над дітьми може призводити до довгострокових наслідків. 85% пацієнтів психіатричних клінік мають історію сексуального насильства в дитинстві.

У звіті також наголошується на тому, що розслідування випадків сексуального насильства стосовно дітей часто «зависають» (у 228 таких справах досудове розслідування триває понад рік). А чинна практика проведення допитів постраждалої дитини, слідчих експериментів за її участі, призводять до вторинного психологічного травмування.

Майже 20% справ про сексуальне насильство щодо дитини закриваються незаконно, має місце й закриття проваджень після отримання заяви або свідчень про відсутність претензій з боку потерпілих.

«Це грубо порушує права дітей у кримінальному провадженні та призводить до уникнення кривдника від кримінальної відповідальності», - наголошують прокурори. В Офісі генпрокурора вважають доцільним запровадження в Україні  Єдиного реєстру осіб, які засуджені за вчинення статевих злочинів проти дітей.

Питання запуску в Україні так званого реєстру педофілів порушується не вперше. У січні 2020 року президент Володимир Зеленський підписав закон про посилення відповідальності за злочини проти статевої недоторканності дітей і запровадження єдиного реєстру осіб, засуджених за ці злочини

Насильство у сиротинцях

Поширеними є випадки вчинення насильства у дитячих будинках сімейного типу, центрах соціально-психологічної реабілітації дітей, наголошують в Офісі генерального прокурора.

«За останні два роки за фактами вчинення насильницьких злочинів стосовно дітей розпочато досудове розслідування у близько 100 кримінальних проваджень, що становить майже половину від зареєстрованих кримінальних проваджень щодо дітей з ознакою домашнього насильства», - кажуть прокурори.

Насильство щодо дітей застосовують посадовці, опікуни, вихователі тощо. Зазвичай йдеться про побиття, мордування, зґвалтування, сексуальне насильство тощо. У звіті згадуються сумнозвісні історії одеського центру «Світанок» (знущання над дітьми, розбещення), спеціалізованого будинку дитини в Ізмаїлі (розбещення), духовно-просвітницького центру на Львівщині (зґвалтування дівчат).

На думку прокурорів, місцеві органи соціального захисту та служб у справах дітей не проводять належний моніторингу забезпечення прав дітей у спеціалізованих установах і закладах, не приділяють достатньої уваги вибору опікунів, зокрема , з’ясуванню справжніх мотивів піклування про дитину.

«Як наслідок встановлені непоодинокі факти вчинення насильства, зокрема, сексуального, стосовно дітей батьками, у прийомних сім’ях», - зазначають прокурори.

Аби запобігти цьому, потрібен систематичний контроль за умовами утримання і виховання дітей у сиротинцях та спеціальних установах, у родинах опікунів, піклувальників, батьків-вихователів, прийомних батьків,  наголошується у звіті.

«Насильства значно більше в сім'ях по країні. Якщо сім’я благополучна, то насильство в ній часто роками приховано від сторонніх очей. Насильство є в звичайних сім'ях. Тому що це – все ще в традиції, і сміття з хати не виноситься. Що вже говорити про те, що воно є в установах», - коментує редакторка відділу «Соціум» ZN.UA Алла Котляр.

Примітною у цьому контексті є історія підлітка Арсенія Невгодовського, який потерпав від систематичного психологічного та фізичного насильства з боку матері та тітки. Проблеми у зовні благополучній родині стали помітними лише після того, як підліток завдав тяжких тілесних ушкоджень родичам.

У звіті не  пояснюється, з чим пов’язаний сплеск домашнього насильства. Однак заступник генерального прокурора Гюндуз Мамедов в одному з інтерв’ю вказував на негативний вплив епідемії коронавірусу, що призвела до погіршення економічної і соціальної ситуації в країні. Звільнення під час карантину, брак грошей і невпевненість у майбутньому посилюють протиріччя в українських родинах, провокуючи скандали, жертвами яких можуть стати діти.

Читайте також: Комітет Ради рекомендував посилити відповідальність за домашнє насильство

У лютому 2021 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт щодо захисту дітей від сексуальної експлуатації і насильства, документ передбачає впровадження в Україні Ланцаротської Конвенції. У березні закон підписав голова держави Володимир Зеленський.

ZN.UA неодноразово порушувало питання протидії домашньому насильству та захисту прав дітей. Як зберегти цивілізовані стосунки в сім'ї під час та після карантину, читайте у статті Алли Котляр «Знову ти?». Як в у нашій країні протидіють домашньому насильству і що ще потрібно зробити, у статті Галини Скіпальської «Домашнє насильство», чи захищені в Україні права дитини повною мірою – в інтерв’ю Алли Котляр із головою представництва Дитячого фонду ООН в Україні Лоттою Сільвандер.