В Україні попри зауваження Комітету ООН з прав людини, виховна робота із неповнолітніми в ув’язненні припиняється після досягнення ними повноліття, свідчать дані звіту Офісу генерального прокурора щодо ситуації із дитячою злочинністю в Україні, захистом прав маленьких українців та формуванням в країні системи правосуддя, дружнього до дитини.
Нині у слідчих ізоляторах утримується понад 70 неповнолітніх, які провели під вартою вже понад півроку. Ще 99 підлітків, чиї справи розглядалися в судах, досягли повноліття за ґратами.
«Для переважної більшості з них із фактичним досягненням повноліття виховний процес закінчився. У подальшому, за наявності судового рішення, пов’язаного з позбавленням волі, такі особи направляються для відбування покарання не у виховні колонії для неповнолітніх, а в установи виконання покарань для дорослих», - пояснюють прокурори. Там такі діти мають змогу отримати лише «повноцінну кримінальну освіту».
У Комітеті ООН з прав дитини наголошують: переведення дітей в установу для дорослих одразу після досягнення 18 років не сприяє реалізації їхніх інтересів. Тож радять залишати таких правопорушників в установі для дітей, якщо це не суперечить інтересам молодших. В Україні це питання поки що потребує нормативно-правового врегулювання.
Ще одним із неврегульованих питань залишається отримання паспортів дітьми, які утримуються у СІЗО. У зв’язку з цим, Офіс генпрокурора звернувся до голови Державної міграційної служби України для нормативно-правового врегулювання питання.
Крім того, майже в кожному регіоні держави є порушення вимог статті 87 КПК України щодо направлення підлітків для відбування покарання у десятиденний термін. Подекуди такі строки сягають понад півроку, що порушує права дітей на здобуття освіти, отримання психолого-педагогічної допомоги та необхідної ресоціалізації. Міністерство юстиції вже внесло відповідні зміни до законодавства.
В Україні з 2013 року триває процес гуманізації кримінального судочинства. Зокрема, такий запобіжний захід, як позбавлення волі, до дітей застосовується зрідка, натомість використовуються альтернативні заходи: домашній арешт, передача дітей під нагляд батьків тощо.
У 2019 році до кримінальної відповідальності в Україні притягнули 3,5 тисячі підлітків, лише стосовно 183 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У 2020 році – стосовно кожного десятого (81 із 781). Торік у виховних колоніях перебувало 116 хлопців та шість дівчат. За п’ять місяців поточного року 87 та три відповідно. Також функціонує одна школа й одне професійне училище соціальної реабілітації, де зараз утримується 14 дітей.
Місця тримання неповнолітніх правопорушників потребують вдосконалення матеріально-побутових умов, поліпшення медико-санітарного забезпечення, умов надання психолого-педагогічної допомоги. У пенітенціарних установах окремих регіонів є проблеми із лікуванням утримуваних, проведенням профілактичних щеплень тощо.
Уваги потребує й профілактика суїцидів серед підлітків, яким обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Торік чотири таких підлітки вчинили спроби самогубства.
На захист прав дітей, які утримуються в місцях несвободи прокурорами за два роки внесено 619 документів реагування, до дисциплінарної відповідальності притягнули 231 держслужбовця.
У грудні минулого року Комітет Ради Європи по боротьбі з тортурами опублікував звіт за підсумками спеціального візиту в Україну в серпні 2020 року. У Комітеті привітали позитивну тенденцію до скорочення чисельності ув'язнених, однак вказали на випадки жорстокого поводження з ними, які досі мають місце у пенітенціарній системі.
Першочерговим своїм завданням держава бачить покарання злочинців, а не відновлення стосунків між людьми чи запобігання новим правопорушенням. Про те, чому на зміну каральному підходу у кримінальному процесі має прийти відновлювальний, читайте у статті Ірини Шиби «Як не потрапити до в'язниці за дрібну крадіжку» у ZN.UA.