В Україні рівень охоплення населення вищою освітою вище, ніж в Євросоюзі. Однак помітного економічного ефекту це не дає, пише народний депутат, заступник міністра освіти в 2014-2016 роках Інна Совсун у своїй статті для ZN. UA.
Авторка зазначає, що в 2000-х - 2010-х роках обсяги державного замовлення на спеціальності у вишах падали, але кількість абітурієнтів скорочувалася ще швидше. Таким чином, їхні шанси вступити на бюджет щороку зростали. І станом на сьогодні до вишів вступають близько 80% випускників.
Совсун також нагадала, що до запровадження Зовнішнього незалежного оцінювання в 2008 році доступність вищої освіти залежала не тільки від академічної успішності абітурієнтів, але і від їх можливості заплатити за вступ. Корупція під час вступної кампанії, особливо до престижних закладах і на популярні спеціальності, була поширеною. Завдяки ЗНО її вдалося подолати.
Проте, серйозної віддачі від великої кількості людей з вищою освітою (половина людей у віці від 25 до 64 років) українська економіка не отримує. Ринок праці страждає від дефіциту робочої сили, а роботодавці скаржаться на невідповідність навичок працівників після закінчення навчання їхнім потребам. Адже формальне освіта не забезпечує студентам навичок і умінь, необхідних для працевлаштування.
Українські університети не займають високих позицій в серйозних міжнародних рейтингах.
В Україні налічується 281 заклад вищої освіти, і лише шість з них включені до Всесвітнього рейтингу університетів Times Higher Education-2020. При цьому тільки один займає позицію в проміжку між 801-1000 місцями, а інші знаходяться в групі 1000+.
Жоден український університет не увійшов до Академічного рейтингу світових університетів (Шанхайський рейтинг), що вимірює наукові досягнення університетів. Причина - мала кількість публікацій і низький рівень цитування,
Детальніше про досягнення і проблеми української освіти на 29 років Незалежності читайте в статті Інни Совсун «У режимі виживання» в ZN.UA.