Аналітики «Крим.Реаліі» створили «водну карту» окупованого українського півострова, що демонструє, як змінилась ситуація протягом останніх семи років.
Від початку російської окупації у Криму стрімко мілішають водосховища, що живлять великі міста. Близько десяти з них на сьогодні обміліли або повністю пересохли.
«Перші істотні проблеми з водою виникли в Сімферополі і найближчих до нього регіонах минулого літа. Через виснаження водоймищ місто, а також Сімферопольський район, із вересня отримують воду за графіком - по три години вранці та ввечері », - йдеться в матеріалі.
Згодом на такий самий графік перевели жителів Бахчисараю і Бахчисарайського району.
До окупації Сімферополь і довколишні населені пункти отримували воду з трьох водосховищ: Аянського, Сімферопольського і Партизанського. Але рівень води в них упав до критичного ще восени 2020 року.
Станом на кінець лютого запаси води Сімферопольського водосховища було повністю виснажено, запаси Партизанського - наближалися до «мертвого обсягу».
Частково потреби містян у прісній воді окупанти задовольняли, змушуючи військових качати воду з Тайганського і Білогірського водосховищ, а також річки Біюк-Карасу, але на сьогодні запаси води в Тайганському водосховищі також майже виснажено.
«Сімферополь втратив свою головну водну артерію і зараз його забезпечують водою з підземних свердловин», - резюмують аналітики.
Жителі Ялти і Бахчисарайського району звикли отримувати воду із Загірського і Щасливенського водосховищ. Минулого місяця окупанти визнали, що Загірське водосховище повторило долю пересохлого Сімферопольського.
Через дефіцит води ці регіони теж кілька місяців живуть за графіком водопостачання. На початку року обмеження тимчасово скасовували, однак у березні ялтинців знову перевели на подачу води за графіком - по три години вранці і ввечері.
В окупаційних адміністраціях визнають, що наявних запасів Загірського і Щасливенського водосховищ вистачить максимум на три місяці.
Критично низький обсяг води зберігається в Ізобільненскому водосховищі, що живить Алушту. У лютому у водосховищі залишалося 2,8 млн кубометрів води при повному обсязі в 12,6 млн кубометрів.
До «мертвого обсягу» наближаються водні джерела Білогірського району - Балановське і Тайганське водосховища.
Зараз гострий вододефіціт відчувають жителі селища Зуя і села Кримська Роза Білогірського району. Щоб забезпечити людей водою, російські окупанти були змушені розконсервувати свердловини. Як і Сімферополь, ці населені пункти отримуватимуть воду з підземних джерел.
Без стабільного джерела водопостачання поки що залишається Севастополь. Там з минулого року стрімко міліє Чорноріченське водосховище. Пошук підземних вод для забезпечення потреб містян бажаного результату поки що не дав.
Щорічно окупаційна влада Криму робить ставку на осінньо-зимовий період, коли дощі і сніг можуть наповнити річки і водосховища. За даними Гідрометцентру Криму, цього року водосховища, розташовані в руслах річок, поповнилися 12,3 млн кубометрів води.
Попри рясні снігопади, обсяг води у водосховищах залишається низьким, жителів півострова закликають «економити воду» у зв'язку із наближенням курортного сезону.
Понад 80% потреб Криму в водопостачанні до російської окупації півострова в 2014 році забезпечував Північно-Кримський канал, вода по якому йшла з материкової частини України. Після окупації Криму Росією його перекрили (про блокування природних водотоків або річок у цьому випадку не йдеться).
Україна наполягає на тому, що поки півострів перебуває під російською окупацією, поставки води туди неможливі. Населенню природних запасів на півострові вистачає, а «спонсорувати» мілітаризацію Криму Росією Україна не буде.
Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни зобов'язує саме окупанта забезпечувати жителів окупованих територій водою і всім необхідним.
Докладніше про те, чим загрожує Україні поставка дніпровської води в Крим, читайте в статті Валентини Самар «Обережно, Крим. Слизько і боляче» для читачів ZN.UA.