Пандемія коронавірусу, що вплинула практично на всі сфери суспільного життя, позначилася і на міграційних процесах. Глобалізація створила умови для вільного переміщення робочої сили між країнами і континентами, тож закриті через карантин кордони неминуче відкриватимуться, пише у своїй статті для ZN.UA директорка Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова.
"Питання в іншому: чи зміниться (у той або інший бік) масове прагнення українців виїжджати на заробітки, і чи може українська влада якось вплинути на цей процес?" - пише авторка.
На думку соціологині, сценарій, за якого економічний спад в Європі затягнеться (зокрема, через другу та третю хвилі коронавірусу) і попит на робочу силу не відновиться в повному обсязі, є малоймовірним. Зокрема, з огляду на українські економічні перспективи.
"Отже, якщо в Україні не з'являться численні вакансії із зарплатою на рівні 70% від тієї, яку можуть отримувати наші працівники за кордоном (а ймовірність цього мізерна), масштаби виїзду не тільки не зменшаться, але навіть зростуть", - вважає вона.
Експертка вважає, що до тих, чий спосіб життя обов'язково передбачає й міграційні поїздки, приєднуватимуться нові численні групи.
"На жаль, багато активних, мобільних, конкурентоспроможних українців визначають свої перспективи виїзду не так станом особистого життя, як загальною низькою оцінкою ситуації в країні. Цей міграційний чинник значно небезпечніший, ніж просте бажання заробити", - пояснює Лібанова.
У цьому випадку зберігається доволі висока ймовірність повернення, тоді як поєднання індивідуальних планів із втратою віри в перспективність їх реалізації в українському суспільстві формує настрої на постійну еміграцію.
"Тому реалізація політики запобігання масовому виїзду і хоча б часткового повернення мігрантів неможлива без надання їм чіткої перспективи в Україні", - додає соціологиня.
Докладніше про те, якою має бути міграційна політика України під час і після пандемії, читайте у статті Елли Лібанової "Трудова міграція з України: вплив COVID-19".