Зміни у вищій освіті залишаються косметичними, не зважаючи на те, що у 2014-му році прийняли закон "Про вищу освіту", а зараз міняють формулу фінансування університетів. Для того, щоб щось змінити, потрібно змінити модель управління університетами. Про це у статті "Відчеплений вагон, що має шанси стати потягом" пише Микола Скиба.
За словами автора, у державному бюджеті щороку з'являється рядок про державне замовлення на підготовку спеціалістів. Під нього виділяють 1,2–1,7% ВВП. У відсотковому співвідношенні - це один із найвищих показників у Європі. Керівники кафедр пишуть звіти, професори й доценти тяжко плодять публікації, аби було чим звітуватися. Всі разом отримують хоч і невисоку, але стабільну платню, і система хоч і скрипить, але, за інерцією, кудись рухається. Проте й досі дуже важко знайти людину, котра була б задоволена системою вищої освіти в Україні.
Для того, щоб вища освіта не була "відчепленим вагоном" економіки, необхідно включити це утворення в сучасну логістику людей і капіталів, приєднати до ланцюжків економічної вартості, кардинально модернізувати.
"Розірвати це хибне коло можна, сформувавши альянс зацікавлених сторін (стейкхолдерів). Зацікавлених у тому, щоби дати університетам нове життя, а не боротися з тінями минулого. Стейкхолдери утворюють колегіальний орган урядування університетом (робоча назва - Стратегічна рада) Ну, а один із чинників пожвавлення дослідження - створення умов для капіталізації знань та навичок. Для цього в університеті мають бути структури, відповідальні за трансфер знань і технологій та створення умов для академічного підприємництва", - йдеться у статті.
Докладныше про те, як змінити українські університети, читайте у статті Миколи Скиби "Відчеплений вагон, що має шанси стати потягом" на сайті ZN.UA.