В січні уряд Чехії оголосив про план подвоїти квоти на видачу дозволів на працевлаштування громадян України, збільшивши їх з 9,6 тисяч до 19,6 тисяч на рік. Три роки тому квота не перевищувала 3,8 тисяч дозволів. Послання Праги очевидне: українські робітники не просто бажані в країні, вони стали життєво важливими для чеської економіки.
І Чехія не єдина країна в Центральній і Східній Європі, яка намагається привабити більше заробітчан з України, щоб компенсувати відтік свого населення.
Про це в статті для Atlantic Council пише Пітер Дікінсон. Від Балтії до Балкан уряди ослаблюють регуляцію працевлаштування, шукаючи способи збільшити наплив українських заробітчан. Багато з них активно займаються пошуком кадрів в самій Україні, розміщуючи білборди в містах і містечках з рекламою сезонних робіт чи повноцінної еміграції. Інші відкрили спеціальні агенції і запустили мультимедія-кампанії, борячись за Клондайк людських ресурсів, якими стали кваліфіковані українці, яким сильно недоплачують.
Не дивно, що імпорт працівників став такою популярною ідеєю в регіоні. Центрально-Східна Європа страждає від "ідеального шторму" демографічного скорочення, який загрожує підірвати політичний і економічний прогрес, досягнутий за останню чверть століття. Низький рівень народжуваності, висока смертність, масштабний відтік молоді у багатші країни Західної Європи можуть створити ситуацію, в якій пенсіонерів виявиться більше, ніж працездатних людей.
Цей феномен робить регіон унікальним. Згідно з даними ООН, десять країн з найшвидшим темпом скорочення населення - це посткомуністичні країни в Східній Європі. Україна займає помітну роль серед них. Експерти прогнозують, що до 2050 року її населення скоротиться на 18%. Також в список ООН увійшли Болгарія, Хорватія, Сербія, Угорщина, Латвія, Литва, Молдова, Румунія і Польща. Впродовж наступних 30 років кожна з цих країн може втратити щонайменше 15% свого населення. Демографи кажуть, що такі масштаби зменшення населення ще не спостерігалися за виключення періодів війни.
Чому Центральна і Східна Європа бачать в Україні рішення своїх демографічних проблем? Ціна, навички і географічна близькість роблять українців привабливими економічними іммігрантами. Економічний обвал після вторгнення Росії в 2014 році посилив економічну нерівність між Україною і її сусідами-членами ЄС. Українці отримують найменшу середню зарплату в Європі, що робить помірковані доходи в центральноєвропейських країнах привабливими. Географічна близькість дозволяє наймати українських фахівців, які відзначаються хорошою робочою етикою і високим рівнем освіченості, у дуже короткі терміни.
Можливо, що найбільш привабливою якістю українських мігрантів для Центральної і Східної Європи стала їхня культурна сумісність. Західна Європа вже давно використовує іммігрантів з Африки і Азії для вирішення своїх демографічних проблем. Але в центрально-східному європейському регіоні цей рецепт політично токсичний. Електорат неодноразово демонстрував свою позицію проти імміграції з неєвропейських країн і мультикультуралізму. Ці кардинально відмінні підходи до імміграції спричинили конфлікти між старою і новою Європами, що призвело до підйому популізму і націоналізму в Польщі і Угорщині. Українці стали "меншим злом" для регіону, якому гостро потрібна робоча сила, але він боїться втратити історичний характер.
Польща навіть cпробувала отримати політичну вигоду від напливу заробітчан з сусідньої країни, називаючи їх "біженцями". Варшава наполягає, що вона не буде виконувати квоти ЄС на прийом справжніх біженців з Близького Сходу і Африки, тому що у неї і так нібито надто багато українців, які втекли від агресії Росії. Це твердження переконало декого в Брюсселі, але дратує Київ. Насправді, майже ніхто з українців, які переїхали в Польщу з 2014 року, не мають статусу біженців. Вони економічні мігранти, які шукають вищих зарплат і більших перспектив, як і мільйони поляків, які покинули рідну країну і переїхали в Західну Європу.
Та поки дебати про статус української громади в Польщі тривають, ні для кого не новина, що наплив українців змінив польське суспільство. Присутність українців в містах Центрально-Східної Європи стає нормою. Не виключено, що за десятиліття вони стануть домінантною меншиною в цілому регіоні.
Але відтік людей в сусідні країни стає великою проблемою для самої України, яка може призвести до катастрофи, більшої, ніж прогнозує ООН.
Шукаючи способи відвернути цю неминучу біду, українські чиновники зрозуміють, що немає іншого короткострокового рішення, окрім закрити кордони країни. Завершення конфлікту на Сході України, безумовно, допоможе скоротити короткостроковий тиск, створений вимушено переміщеними людьми. Але поки українські зарплати і рівень життя не наблизяться до рівня сусідніх країн-членів ЄС, населення буде й далі полишати Україну.
Ці тенденції завдадуть сильного удару по регіональних центрах і сільській місцевості. Після розпаду СРСР українські села і так пережили значне скорочення кількості мешканців. Вони й досі страждають від нестачі інфраструктури і економічної інерції. Такі регінальні реалії додадуть важливості процесу децентралізації, оскільки малим райцентрам доведеться напряму конкурувати з життям в ЄС.
Автор зауважує, що українські регіональні громади вже мають більший доступ до державного фінансування. Це дає їм шанс боротися за населення, створюючи привабливі окремі районі. Загальнонаціоанльна координація потрібна для того, щоб підтримати регіональні громади і переконати українців в тому, що вони можуть збудувати краще майбутнє для себе і своїх дітей у рідній країні. Кращі дороги, школи, охорона здоров'я заохотять людей лишитися в рідному місті, навіть якщо їхні зарплати не такі високі, як в інших країнах.
В довгостроковій перспективі, ніщо не завадить українцям голосувати валізами і переїздами, якщо Україна не стане більш конкурентною. Нинішня прірва між стандартами життя в Україні і навіть найбідніших країнах ЄС робить подальший відтік населення неминучим.
Як писало DT.UA до 2045-2050 роках Україна увійде в десятку країн з найбільш низьким співвідношенням населення працездатного та пенсійного віку (2,03).