Після чотирьох років розслідувань поліції Німеччини, ФБР і інших служб боротьби зі злочинністю з усього світу, добре озброєні правоохоронці вдерлися в квартиру у місті Полтава в 3. Після короткої перестрілки вони впіймали переслідуваного. Це був чоловік, якого підозрюють у організації групи кіберзлочинців, винній у крадіжці 100 мільйонів доларів.
Швидкий арешт 33-річного хакера Геннадія Капканова стало рідкісним випадком, коли прихильники на Заході аплодували Україні. Але вже наступного дня Капканов зник.
Про це пише лояльне до Демократичної партії США видання New York Times. Районний суд в Полтаві відхилив запит на превентивний арешт хакера на 40 днів і наказав відпустити його. З того часу Капканова ніхто не бачив.
Не відомо, що стало причиною втечі хакера: корупція, некомпетентність чи поєднання цих двох речей. Генеральний прокурор України в Києві пригрозив звільнити місцевих прокурорів, але потім швидко відмовився від цих погроз, коли дізнався, що цю справу вів один з його власних заступників.
"Полтавський провал допомагає пояснити, чому Україна - перспективна країна з освіченим населенням, родючими землями і активним громадянським суспільством - генерує навколо себе таку велику кількість гучних скандалів", - йдеться в статті.
За останній рік Україна була переповнена скандальними відкриттями. Спочатку стало відомо про "чорну бухгалтерію" екс-президента Віктора Януковича, до якої має відношення і Пол Манафорт - колишній голова виборчого штабу Дональда Трампа. Пізніше з'явилася інформація про те, що російські хакери використали для втручання у вибори в США програму, розроблену в Україні. А згодом прозвучали підозри, що ракетна програма КНДР завдячує технологіям, вкраденим в Україні. Всі ці історії ніяк між собою не пов'язані. Але всі вони частково витікають з однієї і тієї ж нефункціональності слабкої держави, отруєної корупцією і дестабілізованої під постійним тиском Росії.
"Чому так багато шуму навколо України? Тому що Україна - епіцентр конфронтації між західним демократичним світом і авторитарними, тоталітарними країнами", - сказав голова РНБО України Олександр Турчинов.
Він заперечив повідомлення про те, що Північна Корея отримала ракетні технології в Україні, назвавши їх російською дезінформацією, націленою на підрив західної підтримки. Росія з 1991 року, коли розпався СРСР, намагалася тримати Україну на орбіті впливу Москви. Спочатку вона робила це за допомогою економічного тиску і політичного втручання, а потім застосувала військову агресію. Але Україна, на думку видання, також сама ослабила себе.
"Ниткою, яка об'єднує дивні речі в Україні, майже завжди виявляється корупція", - сказав виданню український депутат Сергій Лещенко.
Він визнав, що президент Петро Порошенко кращий, ніж його попередник - клептократичний і проросійський колишній клієнт Манафорта Віктор Янукович, який у лютому 2014 року втік з України.
"Але лише тому, що він слабший, а суспільство значно сильніше", - додав Лещенко.
Порошенко, на відміну від свого російського колеги Володимира Путіна, не придушив свободу слова. Тому преса постійно викриває урядові помилки і чвари впливових інсайдерів.
"Україна, якщо не рахувати країни Балтії, - єдина неавторитарна пострадянстка країна", - сказав професор Гарвардського університету і автор книги з історії України Сергій Плохій.
Але на відміну від трьох країн балтійського регіону, які мали коротку історію незалежної державності у період між Першою і Другою світовими війнами, Україна гостро відчуває свою багаторічну історію поневолення такими країнами, як Росія, Польща і Австрія. Через це український народ за своєю суттю не довіряє владі.
"Яка українська національна ідея? Це опір владі", - сказав виданню колишній радник Януковича Тарас Чорновіл.
Важкий відбиток болючої історії України робить її не дуже здатною приборкати свої звички непокірності, що відрізняє її від правового і боязкого до скандалів Євросоюзу, приєднатися до якого Київ прагне.
"Її спроби лишатися демократичною і збудувати державу часто безладні, її олігархи дуже могутні. А зважаючи на відсутність державного контролю над ЗМІ і олігархічну конкуренцію, пострадянстка корупція проявляється відкрито", - сказав Плохій.
СБУ суттєво розширила свої можливості завдяки обладнанню, яке передали США після втечі Януковича в Росію. Але українська спецслужба розвинула свою дуже вибіркову і викривлену форму прозорості, оприлюднюючи інформацію про злочини часто з міркувань політичної чи фінансової вигоди.
"Під контролем Порошенка СБУ стала інструментом у внутрішніх політичних і ділових битвах, а антикорупційні активісти звинувачують її у спробах підірвати їхню роботу, а не допомогти", - йдеться в статті.
Видання зауважує, що правоохоронні органи України досі під сильним політичним впливом. Але вони тепер не те болото некомпетентності і корупції, яким були колись. Вони стали здатними стежити за колишніми бізнес-партнерами Манафорта і збирати докази російських хакерських атак під час виборів у США.
За словами колишньої очільниці відділу зв'язку СБУ Вікторії Горбуз, ЦРУ допомогло замінити російську систему стеження за телефонними розмовами на нову американську. Відділ Горбуз перекладав перехоплені телефонні розмови і передавав американським колегам.
"Ця команда робить переклади миттєво і цілодобово. Вона тісно співпрацює з американськими колегами", - сказала вона.
Втім, демонтаж російської шпигунської системи був легшим завданням, ніж очишення від російського впливу, який був присутній в Україні з 1991 року і став більш агресивним у останні роки. Видання нагадує про російську анексію Криму і військову агресію проти України в Донбасі. Українські чиновники часто посилаються на втручання Росії для виправдання відсутності ефективної боротьби з корупцією і виконання інших вимог прихильників на Заході. Таке виправдання дуже зручне, але і дуже небезпечне.
В Полтаві у центрі міста стоїть пам'ятник часів Російської імперії, присвячений перемозі над армією Швеції в 1709 році, з якої почався підйом російського впливу в регіоні і крах надій українців створити власну державу. Цей пам'ятник стоїть і зараз серед український прапорів як нагадування про російську присутність в країні. Тим часом Україна намагається збудувати сучасну, функціональну і незалежну державу на хиткому фундаменті, який лишився після 70 років комунізму і підпорядкування Москві.
Лектор історії України Полтавського національного технічного університету каже, що звільнення хакера Капканова з-під варти - це типовий приклад нефункціональності, від якої страждає Україна.
"Ситуація дуже абсурдна, але в моїй країні мене більше нічого не дивує. Україна - країна, де можливо все за гроші", - сказав він.
Саме тому Манафорт шукав нові бізнес-горизонти після роботи на тиранів у Африці і Азії. Він відкрив офіс в Києві і почав налагоджувати зв'язки з олігархами і брудними політиками, такими як Янукович. Чорновіл, який очолював виборчий штаб Януковича в 2004 році, описав Манафорта як "зарозумілого і надміру самовпевненого". Видання нагадує, що ім'я американця фігурує в "чорній бухгалтерії Партії регіонів".
"Всі краяли, і партія хотіла фіксувати, хто що отримав. Вони уявити не могли, що колись втратять владу і всі ці записи будуть розкриті", - сказав Чорновіл.
За його словами, Манафорт постійно сварився з членами "Партії регіонів", але при цьмоу мав "неймовірний вплив на Януковича".
"Він тут працював не з міркувань якоїсь ідеологі, а заради грошей", - додав Чорновіл.
Повалення режиму Янковича дозволило Порошенку очолити країну на хвилі бажання рефом. Але мир роками був сильною стороною України, даючи їй змогу існувати як плюралістичне суспільство. Втім, це ж створило і фундаментальний її недолік. Вона довго лишалася крихкою державою, яка була настільки поділена конкуруючими економічними і регіональними інтересами, що було неможливо насадити авторитаризм в дусі Росії чи верховенство закону за європейським зразком.
"На цій землі ніколи не було сильної держави. Середньовічна феодальна мозаїка, крихкі королівства і ранні козацькі республіки не мають нічого спільного з європейським абсолютизмом чи російським авторитаризмом", - сказав лектор Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар.
"Це країна балансу, а не лідерства. Ніхто не може правити Україною, як король", - додав він.
Захід, втомлений нефункціональністю, лише частково зміг підштовхнути Порошенка до відмови від балансування між корумпованими олігархами і російськими маріонетками, яким добре жилося і за Януковча. Він створив незалежні антикорупційні агенції і запровадив обов'язкове прозоре декларування активів для чиновників і депутатів парламенту. Але він досі не створив антикорупційний суд, який би існував за межами нинішньої судової системи.
Нещодавно президент Петро Порошенко несподівано змінив думку щодо антикорупційних судів, підтримавши їх створення. Хоча на форумі YES голова держави відзначив той факт, що антикорупційні суди є хіба що в Уганді та Малайзії. І створювати такі суди в Україні занадто довго і неефективно. Тому краще створити антикорупційну палату у вже існуючій судовій системі.
6 жовтня Венеціанська комісія представила висновок, в якому підтримала створення в Україні Антикорупційного суду, передбаченого законом "Про судоустрій і статус суддів". При цьому експерти розкритикували зареєстровані у Верховній Раді законопроекти №6011 (через загрозу політизації конкурсу на посади суддів) і №6529 (через пропозиції створити замість антикорупційного суду антикорупційні палати у діючих судах).
Детальніше про антикорупційні ініціативи президента читайте у статті Олександра Леменова "Антикорупційні суди "по-новому": рецепт Порошенка" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".