Українські біженці за кордоном також потребують духовної опіки, однак не отримують її. Про негативний вплив від відсутності такої опіки йдеться у статті Катерини Щоткіної у статті для ZN.UA «Канонічні поневіряння».
«Біженці — це громадяни України, які потребують духовної опіки, а їм її не надають. Це, по-перше, порушує їхнє право на свободу віросповідання. До цієї проблеми варто було б залучити державні органи. По-друге, ведеться потужна робота з українцями з боку російських церков, російських шкіл, російських дитячих організацій. А потім сотні тисяч людей повернуться до України з усім тим, що повкладали в їхні голови в цих російських церквах, школах і організаціях. Це — реальна загроза для національної безпеки», – наголосив о. Петро Боканов.
Щоткіна пояснювала, що ПЦУ мало в чому може зарадити у ситуації, коли мільйони біженців за кордоном залишаються без її опіки. Зокрема, згідно з Томосом про автокефалію, ПЦУ не має права засновувати парафії на «канонічній території» Вселенського патріархату — а це майже вся Західна Європа. Ще й європейські єпископи Вселенського патріархату, зі свого боку, поставилися дуже ревниво до ексклюзивного права духовного окормлення українських православних.
При цьому церква могла б допомогти утримати людей в українському контексті та не втратити зв’язок з рідною землею. Однак, на жаль, ПЦУ в Європі бракує «пастирських потужностей».