Законодавство України щодо відповідальності за колабораціонізм не враховує норми міжнародного гуманітарного права та переслідує громадян, які на окупованих територіях виконують життєво необхідні функції, зазначили представники Центру прав людини ZMINA. Вказано, що в українському законодавстві чітко не прописано, за що саме держава може переслідувати громадян.
Згідно зі звітом «Виживання чи злочин: як Україна карає за колабораціонізм», станом на 15 червня цього року зареєстрували 9 179 кримінальних проваджень за статтею 111-1 КК України («Колабораційна діяльність»). У Єдиному державному реєстрі судових рішень є дані про 1442 вироків у справах за статтею 111-1 КК України. При цьому найбільше вироків – 484 – по першій частині статті 111-1 – про публічне заперечення російської агресії.
«Третина вироків стосується публічного заперечення російської агресії, 90% цих вироків — про лайки та пости в «Одноклассниках» (заборонена в Україні російська соцмережа – ред.). Кількість вироків за тяжчими статтями зростає, як-от покарання за добровільне зайняття посад в адміністраціях окупантів чи судових та правоохоронних органах, але найбільше вироків все ще виносяться за частиною 1 статті 111-1 ККУ, і це свідчить про збереження фокуса на найпростіших для розслідування справах», – зазначила правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк.
У Реєстр також внесені 11 справ щодо працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій та 18 – щодо працівників комунальних закладів. Синюк зазначила, що українське законодавство переслідує тих, хто допомагає підтримувати базові умови для життя в окупації.
«Саме тому законотворці мають передбачити чітке розмежування між діями, які підтримують життя на окупованій території, та діями, які загрожують національній безпеці», – додала Синюк.
За її словами, правоохоронці та судді практично не розбираються в тому, чи був у підозрюваного умисел зашкодити нацбезпеці України. Вони також не враховують, що на окупованих територіях панує атмосфера примусу й залякування. Синюк також звернула увагу на те, що більша вірогідність м’якшого покарання, коли обвинувачений присутній у суді. Однак виправдувальних вироків майже нема. Їх було лише два, у 2022 році.
Вказано, що зараз у парламенті зареєстрували щонайменше 16 законопроєктів щодо колабораціонізму. Однак більшість з них не є розв'язанням проблем, на яких наголошують правозахисники. Навіть більше, 9 із зареєстрованих документів пропонують, навпаки, посилити кримінальну відповідальність за співпрацю з ворогом.
«Проте жоден з цих законопроєктів не ухвалений досі. Це пов’язано, зокрема, з відсутністю політичної волі чи думкою, що ці рішення не на часі. Але поки держава не вирішує проблеми у законодавстві, населення України в окупації все більше віддаляється від нас через усвідомлення, що законодавство може вважати їх колаборантами», – підкреслила Інна Вишневська, наукова співробітниця науково-дослідної лабораторії Львівського державного університету внутрішніх справ.
Нагадаємо, згідно з опитуванням Соціологічної групи «Рейтинг», найчастіше українці вважають колабораційною діяльністю перебування на керівних посадах в органах окупаційної влади. Зокрема, таких громадян 50%. Трохи менше опитаних – 47% – назвали службу в лавах збройних сил ворога. Майже стільки ж – 46% респондентів – вважають колабораційною діяльністю участь в організації псевдовиборів та «референдумів».