Станом на зараз до Реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який враховує військових та цивільних, внесено дані щодо 51 тисячі людей. Водночас правозахисники наголошують, що родини зниклих безвісти часто не знають, куди звертатися по допомогу та які є державні гарантії, передає Центр прав людини ZMINA.
Так, за словами начальника відділу Управління Міністерства внутрішніх справ з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Дмитра Богатюка, із 51 тисячі людей, внесених до реєстру, близько 42 тисяч – це ті, чиє місцеперебування невідоме. Інформацію ще про 7 тисяч людей вдалося встановити. Також ідентифіковано близько 4 тисяч тіл загиблих. Переважно це військові.
Згідно зі звітом «Як Україна розшукує зниклих безвісти внаслідок агресії Росії та підтримує членів їхніх сімей», підготованим Центром прав людини ZMINA та Медійна ініціатива за права людини, в Україні досі немає єдиного органу чи інституту, який повноцінно б займався правами людей, зниклих безвісти в умовах війни, та їхніми сім’ями. Вказано, що родинам зниклих безвісти важко зрозуміти, до яких органів звертатися. Адже установ багато, а функції у всіх різні.
Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, так і не зміг стати «єдиним вікном», куди можна звертатися. Ба більше, родини зниклих безвісти людей скаржаться на те, що між залученими до пошуку людей держструктурами немає жодної координації. Це своєю чергою сповільняє процес отримання інформації.
Адвокаційна редакторка ZMINA Альона Луньова розповіла, що з необхідністю шукати безвісти зниклих людей Україна стикнулася ще у 2014 році, коли Росія розпочала війну проти нашої країни. Тоді як закон «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» з'явився лише у 2018 році. За словами Луньової, довгий час закон був взагалі неефективний, та й зараз він повноцінно не працює. Реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який враховує військових та цивільних взагалі з’явився в Україні лише минулого року.
Правозахисники виявили, що система до того ж орієнтована на безвісти зниклих військових. Тому рідні цивільних, які зникли, взагалі не розуміють, куди їм звертатися. При цьому таким родинам держава надає менше гарантій, ніж сім’ям зниклих військовослужбовців.
Зокрема, родини цивільних осіб не можуть нічого отримати, крім пенсії по втраті годувальника. Водночас за словами більшості опитаних правозахисниками родичів безвісти зниклих, вони навіть не знають, що можуть отримати таку пенсію. Наразі лише трохи більш як 3 тисяч родичів отримують цю пільгу.
Крім того, родини цивільних зниклих безвісти не мають права на відстрочку від мобілізації. Тоді як родини зниклих військових мають таке право згідно із законом про мобілізацію, зазначила координаторка груп сімей полонених та зниклих безвісти Медійної ініціативи за права людини Олена Бєлячкова. Водночас постанова Кабінету міністрів № 560 військовозобов’язані родичі зниклих безвісти мають надати рішення суду, яким рідна їм людина дійсно визнана зниклою за особливих обставин.
«Більшість родин не мають таких судових рішень, оскільки воно є підставою для виключення зниклого безвісти військового з обліку і припинення виплати грошового забезпечення. Ця вимога про судове рішення суперечить закону «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», який визначає, що статус зниклого підтверджується внесенням до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», – зазначила Бєлячкова та додала, що відповідну постанову уряду варто змінити.
Раніше Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець під час зустрічі з родичами військовополонених та зниклих безвісти за особливих обставин пояснив, що людина буде вважатися особою, яка зникла безвісти, до моменту збігу результатів тесту ДНК. Або ж до того моменту, коли вона повернеться з полону. Дані про військовослужбовців, які розшукуються, потрапляють до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.