Через війну за кордон виїжджали здебільшого жінки з дітьми, а от люди похилого віку та ті, які потребують догляду, часто залишалися в Україні. Як держава допомагає саме тим, кому необхідний догляд, в інтерв’ю ZN.UA розповіла заступниця міністра соціальної політики Дарія Марчак, з якою поговорив Віктор Конєв.
«Наше завдання — забезпечити інфраструктурні можливості й достатню кількість тих, хто надає послуги з догляду, а також інші соціальні послуги. На нашу думку, найкраще, що ми можемо зробити для людини, яка доглядає за прикутою до ліжка мамою чи малолітніми дітьми, — дати змогу членам її родини, котрі потребують догляду та підтримки, здобути таку підтримку, зокрема від професійних провайдерів послуг. Тоді дорослий і працездатний член такої родини зможе працювати, соціалізуватися, мати власні джерела доходів. Можливо, навіть зробити запаморочливу кар’єру. І ми маємо дати людям цей шанс. Уже зараз працюємо з громадами над розвитком таких послуг», – розповіла Марчак.
За її словами, основне навантаження у цій сфері лежить на громадах, які відповідають за надання базових соціальних послуг. І це насправді передбачено законом. Водночас Марчак додала, що Мінсоцполітики минулого року запустило проєкт, в рамках якого дві установи відомства надають літнім переміщеним особам послуги з догляду й тимчасового проживання.
«Крім того, ми підготували зміни до нормативних актів, які дають змогу громадам надавати послуги з догляду за ВПО без прив’язки до місця реєстрації та безкоштовно. Також плануємо фінансувати з держбюджету послуги з догляду для тих ВПО, які залишилися самі та не мають близьких, які можуть про них подбати. До держбюджету закладено близько 400 мільйонів гривень на фінансування послуг із догляду за членами родин ВПО. Ми підтримували й далі підтримуватимемо всі родини внутрішньо переміщених осіб, які потребують такої підтримки», – зазначила заступниця міністра.
Водночас що стосується проблеми догляду за дітьми, то у цьому напрямку за словами Марчак, ще є багато роботи. Вона додала, що особливо складно з цим у прифронтових зонах, де дитсадки зачинені, а багато шкіл перейшли на онлайн-навчання. А як раз у таких зонах проживають багато внутрішньо переміщених осіб.
«А саме там проживають чимало ВПО. Але Мінсоцполітики фінансує послугу «муніципальна нянька» й зараз ініціює зміни, коли батькам покриватимуть витрати на догляд за дітьми до трьох років, а якщо в громаді немає дитячого садка, що працює, — то до шести років. Роботи багато, але якщо повернутися до рішення ТСК від 11 січня щодо визнання роботи виконавчих органів недостатньою, то воно не уточнює, скільки вже зроблено та скільки ще потрібно зробити. Ми зможемо сказати, що виконали свою роботу на 100 відсотків, коли кожна родина ВПО матиме житло, роботу, джерела доходів і повністю адаптується в громаді», – додала Марчак.
Сьогодні в Україні майже 4,9 млн людей – це внутрішні переселенці. І нині робота з інтеграції ВПО до громад, які їх приймають, ведеться одночасно на кількох рівнях.
Близько 3,6 млн із загального числа ВПО, які покинули свої домівки після 24 лютого 2022 року. Тоді як у країнах Євросоюзу та Північної Америки сьогодні перебувають близько 3,9 мільйона українців, які рятуються від війни. При цьому не всі ВПО сьогодні досі отримують фінансову допомогу від держави.