Готуючись до окупації українських територій у 2014 році, Кремль майстерно вів прямий діалог з криміналізованими місцевими елітами в Криму, Донбасі, Харкові, Одесі.
«І розмови, я думаю, були відверті: ми вам гроші та протекцію бізнесу в Росії, а ви – здасте нам свої землі», - розповідає соціолог, експерт з питань злочинності, девіантної поведінки та національної безпеки Ігор Рущенко в інтерв'ю редакторці відділу політики ZN.UA Інні Ведерніковій.
У кампанії «русской весны» одну зі ставок було зроблено на кримінальників і спільноти, цілеспрямовано підготовлювані до «дня Х», наприклад харківський «Оплот». І це спрацювало, що підтверджують висновки закордонних кримінологів, які займаються цим аспектом нашої війни.
«Цікаво, що місцеві мафії були налаштовані на колаборацію, а населення, хоч і розколоте в цьому питанні, здебільшого стояло на проукраїнській позиції. У цьому мене переконали результати масового опитування, проведеного нами навесні 2014 року в Харківській області, такі самі дані фіксували київські соціологи (спільне дослідження «Дзеркала тижня» і КМІС) », - наголошує Рущенко.
За сприятливому збігу обставин кримінал спокійно здав би і Одесу і Харків, як це сталося в Донецьку та Луганську, вважає він. І тут дуже показово, що тоді як легальний донецький бізнес виявився проукраїнським (треба було зберегти свої активи), кримінальний елемент – пішов за Януковичем.
Учасники подій у Донецьку розповідали соціологу, як на завдання російських кураторів сколочувались загони з кримінальників. У цьому контексті примітна історія донецького пастора Хомченка. Це абсолютно унікальний випадок.
Хомченко близько 30 років був професійним злочинцем. У 1973 році, коли йому виповнилося 15 років, його «підтягнув» досвідчений кримінальник. Відтоді за його плечима було вісім судимостей. Під час останньої «відсидки» на початку 2000-х років він навернувся в християнство, приєднався до однієї з протестантських деномінацій.
Відтоді Олександр круто змінив спосіб життя, відмовився від наркотиків, алкоголю, злочинів і став проповідником. Служив у в'язницях, де його знали й поважали, проповідував серед наркоманів. Грошей із вірян не брав, на відміну від православних отців, заробляв на життя тим, що таксував.
Рущенко і Хомченко підтримували зв'язок, проповідник розповідав соціологу про події «русской весны».
У березні 2014 року на нього через одного з працівників із таксопарку вийшов чоловік на ім'я Федір. Автор монографії з економіки, ледь не кандидат наук, відрекомендувався співробітником ФСБ. Він популярно пояснив, що Росія переможе, але потрібно допомогти.
Федір запропонував, скориставшись зв'язками Олександра в кримінальному світі Донецька, сколотити групу з 50–70 осіб, отримати зброю та гроші, а потім висунутися на завдання (тоді захоплювалися міста Донбасу).
«Розмова нічим не закінчилася. Олександр через близьку людину спробував вийти на СБУ. Зустріч відбулася в місті, але СБУшник сказав, що «вже все куплено», допомогти він не може, і радив «тримати язик за зубами», інакше довго не проживе», - згадує соціолог.
Пізніше отець Олександр організовував екуменічні молитви на мосту через річку Кальміус за мир на донецькій землі. У серпні потрапив на підвал, де його по-звірячому побили. Визволили його родичі «через знайомих знайомих». Наприкінці життя Хомченко служив у Мар'їнці, де й похований в рідній землі.
І ще одна деталь: він устиг дати показання міжнародним структурам – слідчим Міжнародного кримінального суду в Гаазі та європейським депутатам у Брюсселі. За його словами, останні сприймали розповідь із недовірою й «червоними обличчями»: вони були в полоні російської пропаганди, слухали трансляції Russia Today.
«Федора» він упізнав у телетрансляції як російського полоненого, захопленого українськими силовиками під час боїв за Дебальцеве, і згодом того обміняли на нашого воїна.
«Власне, кримінальники, за своєю природою, аполітичні, але цим середовищем можна керувати, там є своя дисципліна та способи мобілізації. Команди віддавали ті, хто намагався залишатися за лаштунками. Мафія може легко змінювати свою політику, оскільки не має громадянських цінностей. Так було в історії італійської мафії, це саме ми бачимо на прикладі кланів і в Харкові, і в Дніпрі. Коли їм вигідно, вони можуть здавати країну або захищати її, а потім змінювати лінію на протилежну», - пояснює експерт.
Соціолог нагадав, як свого часу олігарх Ігор Коломойський і його клан взяли участь в захисті Сходу країни, але потім його позиція докорінно змінилася.
В основі української держави лежить економіко-соціальна система, яка народилася на уламках Союзу. Вона стала результатом кримінальної революції, що почалася в 90-і й і остаточно перемогла в Україні з приходом до влади Януковича у 2010 році.
Але Януковича вже сім років як в країні немає. А система - є. Тисяч людей, загиблих за Україну на Майдані і на Сході, - немає, а система - є! Що ж із нами не так? Чому ні нас, ні політиків, яким ми довіряємо країну на виборах, не змінює ніщо? Навіть смерть, яка стала просто тлом нашого повсякденного життя і рідкісним приводом сплакнути. Як ми примудрилися вигодувати всередині себе такого дракона, і що тепер із цим робити?
Відповіді на ці питання - в інтерв'ю Ігоря Рущенка «Нам ще довго оплачувати рахунки за те, що ми вибрали кримінальний шлях від соціалізму до капіталізму» в ZN.UA.