Нова російська атака поблизу Вугледара, яка почалася в кінці січня, демонструє, що війська Москви стають все більш боєздатними перед критично важливим і все більш невизначеними весняним періодом. Російські сили ще не добилися значних здобутків на на полі битви в регіоні, де українські захисники місяцями укріплювали свої позиції.
Але за 100 кілометрів на північ найманці групи «Вагнер» ведуть, здавалося б, нескінченний штурм міста Бахмут. І складається враження, що загарбники намагаються тепер наступати одразу з двох боків, - пише The Guardian.
Досі поширеною думкою було те, що ініціатива в руках України після хаотичного відступу Росії з Ізюму у вересні і краще організованого виходу російських військ з Херсона через два місяці після того. Але деякі експерти стверджують, що тепер все змінилося. І ситуація стала більш збалансованою.
Інститут вивчення війни (ISW) цього тижня зауважив, що конфлікт перейшов до «позиційної війни», що дає Росії «можливість перейняти ініціативу, якщо вона цього захоче, і піднімає планку для майбутнього українського контрнаступу». Вчора ввечері президент Володимир Зеленський вказав на підвищення російського оперативного темпу на фронті. Західні чиновники вважають, що російські зусилля біля Вугледару - це ще не початок весняного наступу «з точки зору великої стратегії». Але існують підозри, що цей наступ вже не за горами.
The Guardian зауважує, що нова російська активність почалася на тлі сповільнення російських ракетних обстрілів українських електромереж, що може означати, що генерал Валєрій Гєрасімов зосередився на більш традиційних військових підходах замість провальних спроб тероризувати цивільних з неба.
«Ще рано, щоб можна було сказати напевне, але здається все більш вірогідним, що електромережа не розвалиться цієї зими. Звісно, цілком можливо, що Росія просто вирішила притримати виснажені запаси ракет до 24 лютого, коли виповниться рік з початку вторгнення», - пише видання.
Під час візиту в Париж міністр оборони України Олексій Резніков допустив, що великий російський наступ може початися тоді ж. За його словами, Росія могла мобілізувати 500 тисяч солдатів замість 300 тисяч, як було заявлено офіційно. The Guardian допускає, що такі твердження української сторони можуть мати політичний характер, оскільки Київ невпинно намагається переконати західних партнерів передати більше зброї: від танків до винищувачів F-16. І хоч темп російського прогресу поблизу Бахмута покращився, зокрема загарбникам вдалося захопити Соледар, це коштувало тисячі російських життів. Завербованих російських в’язнів масово кидали на відкриті позиції.
«Але зростають очікування, принаймні серед західних розвідувальних управлінь, що війна в Україні буде тривати весь 2023 рік. А Росія спробує її затягнути, щоб її перевага в кількості солдатів мала значення. Поставки західної зброї ніколи не відбувалися достатньо швидко. І попри сподівання, що перша хвиля зі 120-140 обіцяних Україні танків прибудуть до Великодня, з урахуванням підготовки екіпажів це може відбутися в травні або й пізніше», - йдеться в статті.
Видання також пише, що в політичних колах зростає тривога щодо того, скільки ще українські солдати на фронті зможуть продовжувати вести бій без перепочинку, якими б мотивованими вони не були. Занепокоєння рівнем самогубств серед українських військових в результаті стресу на полі бою було висловлене минулого місяця британським депутатом від Консервативної партії Данканом Смітом після того, як він відвідав військовий шпиталь поблизу Харкова.
«Мобілізація в Україні пожвавилася. І з’явилися розмови про те, що людям вручають повістки просто на вулиці. Але з’явилися питання, чи майбутні хвилі рекрутів будуть демонструвати такий же рівень мотивації. Якщо бої продовжаться до кінця 2023 року, це означає, що Україна не зможе добитися військового прориву. А готовність її сил ризикувати своїми життями пройде випробування», - йдеться в статті.
The Guardian зауважує, що все це поки що лише припущення. Але останні дії Росії в південній частині Донбасу свідчить, що «на початку весни загарбники можуть виявитися в кращому становищі, ніж українські захисники, які терпляче чекають прибуття танків».