29 травня 1982 року Роберт Фокс став свідком тяжкої битви за невелике поселення Гуз-Грін на Фолклендських островах в південній частині Атлантичного океану, за які тоді воювали Велика Британія і Аргентина. Це була вирішальна битва у війні. І, зрештою, все закінчилося на користь британців.
Фокс, який в ті часи був радіо-кореспондентом BBC, з нетерпінням хотів розповісти про все своїм слухачам. Але минуло 10 годин, перш ніж від дістався до супутникового телефону на борту військового корабля. Крім того, у Лондоні його текст готували до публікації ще 8 годин. Тож репортаж вийшов в ефір з запізненням на добу. У тележурналістів ситуація була ще гіршою, - пригадував Фокс. Кадри, які вони зняли, дійшли до Британії через 10 днів.
Коли в листопаді українські військові визволили Херсон, знадобилося всього кілька годин, якщо не хвилин, щоб новини розлетілися скрізь. В Telegram поширювалися фото, які підтверджували вхід українських солдатів в центр міста і появу українських прапорів на будівлях. Мережа аналітиків-аматорів у Twitter відстежувала український наступ майже в реальному часі, визначаючи «геолокацію» місць, де були зроблені фото. Вони порівнювали дерева, будівлі і інші деталі на фото з мапами Google Maps і інших подібних сервісів, - пише The Economist.
«Підйом розвідки на основі відкритих джерел (або osint) змінив те, як люди отримують новини. Перед початком війни знімки, зроблені з комерційних супутників, а також фото і відео російських конвоїв у TikTok дозволили журналістам і дослідникам підтвердити західні твердження про те, що Росія готує вторгнення», - пише видання.
Osint навіть допомогла передбачити, коли саме воно почнеться. Джефрі Льюїс з Інституту Мідлбері у Каліфорнії використав сервіс Google Maps, який відстежує трафік на дорогах, щоб виявити підозрілий затор з російського боку кордону о 3:15 ночі 24 лютого.
«Хтось рухається», - написав Льюїс тоді в Twitter.
Менш ніж через три години після того Владімір Путін оголосив про початок своєї війни. Супутникові знімки досі відіграють роль у відстеженні перебігу бойових дій. Під час наступу на Херсон супутники системи SAR, які здатні «бачити» вночі і крізь хмари, виявили, що Росія будує понтонні переправи через Дніпро для відступу з міста. Човни з’являлися і зникали, оскільки російські військові тікали на схід. А пізніше таким же чином стало відомо, що армія Росії будує нові оборонні позиції вздовж траси М14 на східному березі Дніпра. І коли українські безпілотники вдарили по двох авіабазах на російській території в грудні супутникові знімки високої якості дозволили оцінити масштаби наслідків. The Economist пояснює, що йдеться про авіабази в Дягілєво і Енгельсі, де базувалися російські Ту-95 і Ту-22.
Але якщо супутникові знімки добре підходили для виявлення російських батальйонів, компактно розміщених на відкритому просторі в січні, вони не могли дати чітку інформацію про малі роти, розкидані по всій лінії фронту в траншеях чи бункерах. В цьому вимірі найбільшим джерелом інформації став Telegram.
Аналітики, які використовують відкриті джерела, відстежують російські пропагандистські канали, щоб зібрати фото боїв, свідчення з ліній фронту і дані про настрої серед військ. Звісно, такі канали лояльні до армії Росії або російських найманців з ВПК «Вагнер». Однак, вони все ж дають певний відсоток корисної інформації. Telegram став платформою, яку російські ультранаціоналісти використовують, щоб поширювати своє невдоволення ходом війни, яку вони насправді підтримують. На спеціальних каналах вони часто критикують російське військове командування.
«Перші 10 років війни в Сирії згенерували відео, яке може безперервно йти 40 років, - каже Метью Форд з Шведського оборонного університету. Лише за перші 80 днів війни в Україні з’явилося 10 років відеоматеріалів», - йдеться в статті.
Для армій, які намагаються забезпечити оперативну захищеність, таке поширення даних - це кошмар. В 2019 році після низки помилок Росія ухвалила закон, який забороняє солдатам завантажувати в інтернет чутливі фото чи відео. Перед початком вторгнення в Україну в РФ почали закривати сайти, які відстежували рух потягів. Це дозволило ліквідувати цінне джерело даних. Москва також намагалася зробити нашивки на формі військових і позначки на бойових машинах менш помітними, щоб ускладнити виявлення позицій російських військових. В жовтні Кремль почав закривати Telegram-канали своїх помітних критиків, таких як Ігор Гіркін, який розв’язав російську війну на Донбасі в 2014 році. Але вони все одно залишаються такими ж балакучими, як і раніше. Росія також не змогла зупинити потік інформації.
«Є багато уроків, які засвоюють дуже повільно. Але, я думаю, вони знають, що люди шукають інформацію в Telegram», - сказав аналітик osint-компанії Atreides Том Баллок.
В російській соцмережі VK, за його словами, ситуація дуже погана. Тому що там, як і раніше, дуже багато фото військових баз і позицій з координатами, «які завжди поширювалися. Така недбалість може мати летальні наслідки. В грудні російський доброволець опублікував у VK фото військ, розміщених в клубі у селі Саги и в окупованій частині Херсонської області. Його повідомлення в соціальній мережі містило географічну відмітку, яка вказувала на точні координати. Українські ракети вдарили по розташуванню російських військових. Але після цього цей же російський доброволець знову опублікував цінні дані. Цього разу він завантажив відео, на якому було видно точні наслідки удару. Це дало силам України можливість оцінити успіх своїх дій, - каже військовий аналітик з Королівського коледжу Лондона Роберт Лі.
Росія мобілізує сотні тисяч нових бійців, які після нетривалої підготовки вирушають у зону бойових дій. Їм майже не розповідають про цифрові заходи безпеки. Тому ця вразливість буде тільки посилюватися.
«Багато з них вважають публікації в соціальних мережах частиною своєї служби», - сказав Баллок.
Аналітик розповів, як стежив за російським добровольцем, якого відправили в Херсонську область в червні. Солдат обов’язково публікував знімки кожного села, через яке від проїжджав на шляху з Ростова. Це дозволило визначити цінний маршрут, через який Росія забезпечувала свої війська на окупованій території.
Але відкриті джерела, без сумніву, мають свої обмеження. Потік фото з визволеного Херсона так швидко поширився, тому що жителі робили і завантажували знімки через ейфорію. Одного разу українська армія змогла вдарити по підрозділу «кадировців» поблизу Києва через 40 хвилин після того, як вони опублікували відео в TikTok. Але в середньому минає від одного до трьох днів, перш ніж фото вдасться відстежити і визначити координати, де воно було зроблене, - каже аналітик компанії Trust Андро Метьюсон. Знімки часто публікуються серіями, коли військові проходять ротації подалі від фронту і мають час завантажувати матеріали. Дані з відкритих джерел створюють також «проблему вижившого», як в часи Другої світової війни, коли неправильні висновки робили з урахуванням інформації лише про ті літаки, які повернулися з місій.
«Кадри, які ми бачимо про цю війну, не обов’язково розповідають праву про те, як війну ведуть», - попередив Лі, пояснюючи, що танки, підбиті ракетами, швидше потраплять на відео, ніж ті, які підірвалися на мінах.
The Economist з посиланням на власні джерела пише, що значна частина танків, які Україна втратила, підірвалися якраз на мінах. Нещодавно генерал Джим Гокенголл, який керував британською військовою розвідкою до 2022 року, порівняв звичайні розвідувальні методи зі спробою скласти пазл без картинки-підказки на кришці коробки.
«В розвідці на основі відкритих джерел у нас все ще немає підказки на кришці, але зате є майже нескінченна кількість шматочків пазлу», - пояснив він.
Тому виникає ситуація, в якій можна складати «майже нескінченну кількість картинок». Це, за словами Форда, створює «розділені реальності». Форд стверджує, що відкриті джерела можна використати за «стандартами розвідки». Однак, він визнає, що нескінченний пазл створює серйозні виклики. Один з ризиків - це самообман, спокуса «бачити війну такою, якою ми хочемо її бачити заміть реальності». Фото замерзлих і голодних мобілізованих росіян в окопах малюють картинку провальної мобілізації в Росії. Насправді ж західні і українські чиновники стурбовані можливістю, що більш якісні резерви формуються поза полем зору.
Інша проблема полягає в тому, що воюючі сторони можуть формувати оманливі картинки, показуючи те, що вони хочуть, щоб всі бачили. В перші місяці війни в мережі було дуже багато відео, на яких українські безпілотники TB2 Bayraktar завдавали удар за ударом по ворогу під музику. Це був своєрідний театр.
«Україна дуже швидко зрозуміла, що це надзвичайно ефективна інформаційна стратегія. Це були найкращі кадри, які в неї були. Тож українці накопичили багато таких відео і поступово їх публікували без прив’язки до дати, часу і місця ударів, щоб склалося враження, ніби все відбувається впродовж кількох місяців поспіль», - сказав аналітик Королівського інституту об’єднаних служб Джастін Бронк.
Попри такі обмеження, західні розвідувальні управління проявляють інтерес до osint. Немає нічого нового в супутникових знімках. США користуються ними вже більше 60 років. Але світ, в якому Telegram-канали забезпечують безперервний потік фото з поля бою - це нова реальність і дуже тривожна.
«На відкриті джерела припадає приблизно 20% наших нинішніх процесів», - сказав генерал Гокенголл.
Однак, замість того, щоб замінити відкритими джерелами традиційну розвідку, реальні таємниці повинні стати «вишенькою» на торті osint.
«Дуже важливо, щоб ми змогли об’єднати ці дві речі», - додав британський генерал.