Того дня Едуарда відправили в психіатричну клініку в Києві. Ярослав Захаров - лікар, який його оглянув, - сказав, що випадок не унікальний. Війна вплинула на кожного українця. Стрес робить ще більш уразливими людей, які й так були під ризиком психічного захворювання.
«Люди люблять тримати все під контролем, а війна цього не дозволяє», - сказав лікар журналістам The Economist.
Міністерство охорони здоров’я України прогнозує, що 3-4 мільйонам людей в країні доведеться приймати ліки, щоб розібратися з психічними проблемами, які стали наслідком війни. Ще 15 мільйонам знадобиться інша психологічна підтримка.
В липні клініка доктора Захарова була завантажена. Солдат, якого щойно прийняли, направав зброю на колегу на фронті. Але ситуація була ще гіршою в березні, коли тривала битва за Київ, а ракети постійно падали на житлові будинки. Лікарі розподіляють свої ресурси, як тільки можуть. Вони виписали всіх окрім найбільш небезпечних пацієнтів.
Були і трагічні випадки. Один виписаний чоловік з довгою історією психічних захворювань, повісився, дізнавшись, що його дім пограбували солдати Росії. Едуард сказав, що багато пацієнтів, яких він зустрічав у лікарні, були з Бучі або Ірпені, де відбулися страшні російські звірства. Серед них були чоловіки різного віку й походження. Одна дружня група вбила собі в голову, що Едуард - бог.
«Вони представилися по одному: це - архангел Михаїл, а це - архангел Гавриїл», - розповів чоловік.
Інші були надто травмовані, щоб говорити, але привітали Едуарда подарунками: яблуками, пакетиками чаю, кавою і шкарпетками. Один молодий пацієнт приніс копійку. Український уряд відправив спеціалістів з психічного здоров’я в найбільш постраждалі міста. Психолог Наталія Заретська працювала в Бучі три місяці. Вона розраховувала, що її програма закінчиться за півроку. Але попит на стільки високий, що вона відкрила новий центр психічного здоров’я в місті. Вона працює з солдатами, які повернулися після того, як їх катували в полоні, а також з місцевими жителями, яких ув’язнили у них вдома.
Колега Заретської психолог Олена Нагорна каже, що ніщо не може бути небезпечнішим для психічного здоров’я, ніж відчуття зради і розчарування. Вона працює з українськими солдатами на Донбасі.
«До війни багато українців вважали Москву хоч і ексцентричним, але сусідом. Коли цей ексцентричний друг вдерся до них додому і почав їх вбивати, це стало особистою трагедією», - пояснила вона.
За словами Нагорної, ті, хто від самого початку розумів, що Росія - це ворог, краще впоралися зі страхіттями війни. Вона бачить лише один втішний момент - національну єдність, сформовану спільною травмою. Едуард каже, що його досвід вніс ясність.
«Я усвідомлюю, що міг померти, що солдати могли застрелити мене, і це дає певний поштовх зсередини», - сказав він.
Його лікар погоджується з цим висновком, але каже, що ще зарано говорити про масштаби травми пацієнта. Захаров каже, що Владімір Путін скинув бомбу сповільненої дії на кожного українця. Лікар зі сльозами на очах розповів, що сам намагався приєднатися до армії. Але колишня пацієнтка переконала його не йти воювати на Донбас.
«Вона сказала, що я повинен подбати про себе і що я буду потрібен всім їм, коли війна закінчиться», - пригадав Захаров.
Вона мала рацію.