Незважаючи на те, що з наказом Міністерства охорони здоров'я №1648 від 19.07.2019 р., який набув чинності 27 вересня, стало набагато більше можливостей для дитини потрапити до іноземного усиновлювача, права українського усиновлювача у порівнянні з ними сильно урізані. Про це у своїй статті пише редактор відділу "Соціум" DT.UA Алла Котляр.
"Шанси громадян України всиновити дитину різко зменшилися, - вважає експертка з питань захисту прав дитини Людмила Волинець. - Поки українці шукають відсутні можливості пройти навчання для всиновлення, дітей максимально відкрили для всиновлення іноземцями. Такою є сімейна й демографічна політика".
Втім, зазначає автор, це не єдина проблема. А ідеалізувати іноземного усиновлювача ні в якому разі не варто.
"Я не претендую на репрезентативну вибірку, але не пам'ятаю жодного випадку, коли іноземці їхали б в Україну з твердим наміром усиновити тут хвору дитину старшу 10 років, - каже національна програмна директорка "СОС. Дитячі містечка - Україна" Дар'я Касьянова. - Усі вони, так само, як і українці, хочуть узяти у свою сім'ю маленьку й здорову дитину. Треба визнати, що дітей старшого віку й з діагнозами іноземці в результаті беруть частіше, ніж українці. Але є й інший бік. Наприклад, зараз у Дніпропетровській області українка хоче всиновити двох дітей - не родичів, але з однаковим діагнозом. І чиновники їй у цьому перешкоджають, щиро не розуміючи, яким може бути мотив жінки, яка хоче всиновити хворих дітей".
Детальніше про проблеми усиновлення в Україні, проблеми державної політики в цьому питанні та демографію читайте в матеріалі Алли Котляр "Долі на експорт-2?" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".