В магазині електроніки в 3, який захопили проросійські бойовики, продавець Василь відмовився брати 100 гривень за налаштування інтернету на мобільному телефоні.
"Ми більше не приймаємо гривні, лише рублі", - сказав він, пояснивши, що такий наказ ватажків проросійських бойовиків у місті.
Неподалік у Макіївці розмова з працівницею заводу Мариною підкреслює, як російські гроші стали валютою регіону де-факто. Металургійний комбінат, на якому вона працює, продовжує платити зарплату працівникам в національній валюті України.
"І ми швидко обмінюємо гроші на рублі, тому що тут більше не можна нічого купити на гривні", - каже вона.
Про це сьогодні на сторінках Financial Times пише Роман Олеарчик, нагадуючи, що окуповані російськими силами два роки тому Донецьк, Луганськ і ще кілька міст навколо них не були анексовані Москвою, як Крим. Думки, чому сталося саме так, розділилися. Одні вважають, що російський наступ зупинили санкції Заходу, а інші пояснюють це небажанням Москви брати на себе фінансування окупованого густонаселеного регіону з його сотнями тисяч пенсіонерів.
Однак через25 років відколи Україна відділилася від СРСР, Донецьк став містом, яке дедалі більше ставало русифікованим – політично, економічно і соціально. Тож, на думку автора, відрив регіону від решти України тривав довго і поступово, крок за кроком.
Полиці місцевих супермаркетів були спустошені на піку конфлікту, який забрав життя вже 10 тисяч людей. Тепер крамниці наповнюються російськими товарами. Москва наповнила захоплені міста російськими підручниками для шкіл, де тепер не вчать історію України. Натомість діти тепер вчать російську версію минулого, яка прославляє еру СРСР. Російські ЗМІ і пропаганда бойовиків замінили українські телеканали. А місцеві інтернет-сайти реєструють під доменом RU, а не UA.
Автор зазначає, що в захоплених містах навіть розмовляти українською мовою, яка ще два роки тут була державною, тепер стало небезпечно, оскільки можна викликати підозри проросійських бойовиків. Автор зауважує, що прірва між Україною і захопленим бойовиками регіоном дедалі збільшується. І це значно ускладнить реінтеграцію Донецька і Луганська згідно з Мінськими угодами, які нині й так зайшли в глухий кут.
Гірше те, що якщо усі зусилля виконати Мінські угоди так і лишаться в'ялими, мешканці окупованих територій Донбасу можуть опинитися в такій же ситуації, як люди в молдовському Придністров'ї чи грузинських Абхазії і Південній Осетії, які теж підтримує Москва. Але всі ці території не інтегровані належним чином в жодну з країн.
Автор зауважує, що гроші, які Росія видає проросійським бойовикам, витрачається на мізерні зарплати людям, які підтримують роботу комунальних господарств. Скільки місцевих підприємств платять податки так званим "ДНР" і "ЛНР", невідомо.
Деякі заводи все ще працюють і платять зарплати працівникам. Але ціни на базові товари наскільки підскочили, що зароблених грошей ні на що не вистачає. Ще одна гостра проблема виникла з документами. Ватажок бойовиків в Донецьку запевняє, що він подорожує з паспортом так званої "ДНР". В цей же час, решта людей зберігають своє українське громадянство і українські автомобільні номери. Теоретично вони можуть подати заявку на російське громадянство, однак процес дуже складний і вимагає часу.
"Я думаю, у нас велике майбутнє з Росією. Без Росії ми б не вижили", - каже 17-річний мешканець Донецька Діма Вєсов.
В цей же час, бої на лінії зіткнення не припиняються. І мешканці по обидва боки фронту по-різному оцінюють майбутнє регіону.
"Надто багато крові пролилося. Мій чоловік, мій брат, батько – всі вони воювали. Подруга мами втратила ногу. Дім мого найкращого друга був зруйнований. В нас багато друзів, які загинули. Як ми можемо далі жити разом в дружніх відносинах?" - каже працівниця заводу в Макіївці Марина.
Працівник крамниці електроніки Василь теж не впевнений, що буде далі з його рідним регіоном.
"Я громадянин України, в мене український паспорт. В мене немає паспорта "ДНР" чи Росії. Але я не можу сказати, чи тут Україна, чи Росія чи якась "Донецька народна республіка". Нам всім було краще до всього цього", - каже він.
Тим часом повідомлялося, що ООН має докази російського вторгнення в Донбас. Крім того, на окупованих територіях систематично порушуються права людини. Згідно зі звітом ООН, близько 2,7 мільйонів людей, які проживають у районах Донецької та Луганської областей, які знаходяться під контролем терористів, позбавлені прав на свободу слова та мирних зібрань.
У свою чергу, минулого тижня президент Петро Порошенко заявив, що військового вирішення деокупації Криму та Донбасу не існує. При цьому він підкреслив, що українська дипломатія вже досягла великих успіхів у цьому питанні. З квітня 2014 року на частині території Донецької і Луганської областей триває антитерористична операція. Ряд населених пунктів Донбасу, зокрема Донецьк і Луганськ, знаходяться під контролем проросійськи налаштованих сепаратистів. З тих пір, за даними ООН, на Донбасі загинуло понад 9000 осіб, понад 20,7 тисяч постраждали.