У середу о 5 ранку Сергій Мельников почув шум надворі. Російські військові, які жили в будинку навпроти – на вулиці Шевченка, 6 – збирали речі, щоб тікати. Протягом довгих восьми місяців вони окупували село Милове на півдні України, на Херсонщині. Нині вони вирушили в рамках принизливого відходу з правого берега Дніпра, пише The Observer з Guardian Media Group.
«Путін сказав, що Росія буде тут назавжди. Зрештою вони пішли за п’ять хвилин і розбіглися, як козли, — розповів Мельников і додав. – Путін хотів нас убити. А закінчив тим, що знищив власну країну. Відступ Росії від Херсона – величезний провал».
Мельников відчинив сусідні ворота і показав відкритий сарай, де росіяни готували собі їжу і “тусувалися” вечорами. Вони залишили порцелянові чашки для кави, недопалки та скляну банку з помідорами. Навколо було розкидане сміття та зелені армійські пайки. «Вони мали радіостанцію з антенами та використовували комору для зберігання мінометів», — сказав він.
Останні хвилини окупації були відтінені мстивістю
Чоловік каже, що останні хвилини окупації були відтінені мстивістю. На виїзді російські війська підірвали приміщення сільської школи та дитячого садка, де вони жили, знесли радіовежу. У суботу розсадник (окупантів) нагадував бетонну купу; на табличці зовні було написано: «Шахти». Вони підірвали переправу Милове через притоку Дніпра та інші ключові об’єкти інфраструктури.
Український спецназ увірвався в ніч на четвер. До ранку п'ятниці жителі вивісили синьо-жовті прапори та святкували перші години свободи. Вони обіймали українських воїнів із жовтими пов’язками та пригощали їх домашньою випічкою. «Наші хлопці – герої. Бог нас береже», – розповіла свекруха Мельникова Людмила. «Це було важко. Я не отримувала ні пенсії, ні таблеток від тиску».
Останні кілька днів стали катастрофою для Москви. Вони припускають, що зухвалий військовий план Путіна завоювати Україну провалився через пиху. Його військо не змогло здобути Київ і Харків. Тепер РФ втратила контроль над єдиним захопленим обласним центром. Навесні демонстранти протестували проти російського правління, а в п’ятницю знову вийшли на вулиці, радіючи його падінню.
Відступ Росії минулого тижня був жахливою подією, про що заявив невдалий міністр оборони Путіна Сергій Шойгу. Останні солдати вивели з ладу Антонівський міст, який Україна обстріляла ракетами «Хімарс», наданими США, і в паніці втекли через понтонну переправу. На Каховській ГЕС розірвали ще один міст, який веде до окупованого міста Нова Каховка.
Знаємо, чому ми боремося
Українські військові були в ейфорії. «Наш моральний дух захмарний. Ми знаємо, чому ми боремося. Це наша земля», – каже 28-річний Сергій. Він сказав, що його рідне місто Олешки – через річку від Херсона – все ще перебуває під російською окупацією. «Ми повернемо Олешки і все інше», — передбачив він. Поруч з його блокпостом стояли два спалені російські танки та будівля сільради, на вершині якої — український прапор.
"Ми відкотилися на 30 років назад"
Мельников сказав, що спочатку в селі проживало 1000 осіб. Від 300 до 400 залишилися після російського захоплення. Він сказав: «Ми запитали їх, чому вони прийшли. Вони відповіли: «Щоб покращити ваше життя». Коли вони вийшли, ми повернулися на 30 років назад. Зараз у нас немає ні світла, ні газу, ні води. Всі розорилися, а роботи немає. Замість того, щоб воювати, Путін міг би полагодити дороги та лікарні у власній країні».
Мельников сказав, що окупанти заарештували двох підлітків у березні після того, як вони зірвали три нові російські, комуністичні та прапори “ДНР” з радянського військового меморіалу. «Офіцер поставив їх до стіни і вистрілив над їхніми головами. У покарання їх змусили рити окопи».
За його словами, близько 10 селян активно співпрацювали з росіянами. Одна стала новим промосковським «мером». Вона порадила бійцям, де вони можуть жити, і дала їм адреси порожніх будинків. За його словами, минулого тижня колаборанти виїхали з солдатами. Серед них була місцева жінка, яка закохалася в офіцера і влітку вийшла за нього заміж, додав він.
Кілька людей були учасниками руху опору. Мельников сказав, що сидів на своєму даху – з видом на подвір’я – і дивитиметься, як російська військова техніка прокочується повз. Сину, який проживає в місті Дніпро, він надіслав мобільним телефоном координати. Потім він передав їх українській армії. «Одного разу я помітив російську реактивну систему залпового вогню. Я відправив повідомлення. Все сталося дуже швидко. Через десять хвилин вона була знищена».