26 квітня в Україні відзначають Міжнародний день пам’яті про Чорнобильську катастрофу. 38 років тому на Чорнобильській атомній електростанції сталася одна з найбільших техногенних катастроф ХХ століття. 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилин на четвертому енергоблоці ЧАЕС пролунав вибух, який спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу.
Внаслідок вибуху виникла пожежа, що перекинулася на дах третього енергоблоку. Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасних України, Білорусі та Росії, але й території багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії.
За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки. Від самого початку Москва та керівництво УРСР приховували факт аварії та наслідки екологічної катастрофи.
Щороку в цей день в Україні проходять урочисті заходи, що присвячені річниці трагедії на ЧАЕС.
Лише завдяки самопожертві ліквідаторів вдалося локалізувати аварію та врятувати країну і світ від радіаційного забруднення. Згідно з різними даними, лише протягом одного місяця від опромінення загинуло від 30 до 200 пожежників і працівників АЕС
На початковому етапі до робіт залучали військовослужбовців строкової служби. Також влітку 1986 і пізніше там працювали залучені військові запасу та вільнонаймані працівники. За неповними даними, через чорнобильський майданчик пройшли понад 600 тисяч осіб.
Як зараз живуть вцілілі учасники ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, на яку допомогу від держави вони можуть розраховувати, та чому вважають дійсне законодавство дискримінаційним, читайте в статті Марко Баянова «Учасники ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи: взагалі ніякі не ветерани?» на ZN.UA.