Від редакції: Чи можуть адвокати в Україні не бути листоношами, які доставляють конверти від клієнтів слідчим і суддям? Цим текстом ми хочемо відкрити дискусію про те, яка реформа потрібна адвокатурі, що або хто їй заважає та які, зокрема й законодавчі, інструменти мають бути застосовані, щоб професія адвоката асоціювалася лише з бездоганною професійною та етичною репутацією.
Українську адвокатуру роками лихоманить від проблем. А це єдина із сторін трикутника правосуддя, якої з часів Революції Гідності взагалі не було реформовано та без якої верховенство права в Україні не буде досяжним. Лише адвокати мають виключне право на представництво в суді, що значно збільшує їхній вплив. Окрім того, з’їзд адвокатів України призначає двох членів Вищої ради правосуддя (ВРП, органу, який вирішує призначити або звільнити суддю), а тому суттєво впливає і на успішність ключової для країни судової реформи. Раніше адвокатська спільнота призначала за своєю квотою у ВРП (раніше — Вища рада юстиції) обвинуваченого у державній зраді Віктора Медведчука, чинну очільницю адвокатури Лідію Ізовітову, всупереч Конституції призначала на другий строк поспіль адвоката Олексія Маловацького та одного з фігурантів «плівок Вовка» Павла Гречківського.
Про нагальність змін в адвокатурі неодноразово говорили міжнародні партнери, зокрема посли держав G7. Європейська комісія також чітко визначила недоліки сфери і акцентувала на необхідності реформи: «Система самоврядування й управління ресурсами адвокатури мають бути поліпшені й стати більш прозорими та підзвітними. Кваліфікаційні й дисциплінарні процедури для адвокатів потребують значних покращень і в законі, і на практиці. Процес прийняття до професії залишається слабким і вразливим до ризиків корупції, що підриває довіру до цієї професії та її незалежність».
І адвокати, і громадськість потребують широкої дискусії про виклики сфери та обговорення, якою має бути її реформа, щоб адвокатура була професійною, незалежною і некорумпованою. Якою ж вона є зараз і як вийти з цього порочного кола, розповідаємо нижче.
Монополія на адвокатуру: як група Ізовітової сконцентрувала владу в своїх руках
У багатьох західних демократіях існування однієї асоціації адвокатів, членство в якій обов’язкове для всіх, є нормою. Втім, запровадження в Україні цієї моделі, яку просував соратник Януковича Андрій Портнов, мало свої суттєві особливості та спричинило дуже серйозні наслідки.
Відповідно до закону про адвокатуру голова Ради адвокатів України (РАУ) є водночас головою Національної асоціації адвокатів України (НААУ). Це призвело до того, що ці дві інституції, а також Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) фактично «злилися в одне ціле», а всю владу з 2012 року сконцентровано у руках групи Лідії Ізовітової, давньої соратниці Медведчука.
Зараз Конституційний суд розглядає питання щодо неконституційності монополії НААУ. Хоч би яким було його рішення, очевидним є те, що реформа адвокатури неможлива без надання адвокатам права вибору, членами якої асоціації вони можуть бути. Існування багатьох асоціацій забезпечить здорову конкуренцію між ними за кожного адвоката шляхом надання якісних послуг (стажування, актуальні навчальні курси), захисту їхніх професійних прав та інтересів. А відсутність вибору — це метод Росії, яким послуговується керівництво української адвокатури сьогодні.
Російський слід
Із перших років незалежності України кум Путіна Віктор Медведчук вибудовував підпорядковану собі систему адвокатури. У 1990–2006 роках він був президентом Спілки адвокатів України, а з 2001-го його заступницею стала Лідія Ізовітова. 2011 року Медведчук потурбувався, щоб саме Ізовітову обрали головою Спілки, яку вона очолювала до 2016-го. А 2012 року, коли під пильним наглядом Портнова ухвалили новий закон про адвокатуру, Ізовітову призначили ще й керівницею Ради адвокатів України і Національної асоціації адвокатів. Тоді у Києві відбувалися два конкуруючі установчі з’їзди адвокатів. Легітимним визнали той, що обрав Ізовітову. Рішення прийняв сумнозвісний Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК). Так формально владу над українською адвокатурою передали і зосередили в руках однієї людини.
Свою проросійську та антидемократичну позицію керівництво адвокатури продемонструвало і під час Революції Гідності: воно підтримувало «диктаторські» закони 16 січня і не реагувало на численні порушення прав людини, зокрема побиття адвокатів.
Вже після анексії Криму Ізовітова фотографувалась і контактувала з президентом російських адвокатів Юрієм Пилипенком, який підтримує вторгнення Росії в Україну. Національна асоціація адвокатів України жодного разу не засудила дії адвокатів-колаборантів. Останні у стилі Медведчука беруть участь у тортурах українських активістів, полонених і цим легітимізують дії окупаційної влади. Ба більше, за мовчазної згоди очільників української адвокатури ці особи і досі є в реєстрі українських адвокатів. Серед них, наприклад, керівники окупаційної кримської адвокатури Олена Канчи, Анатолій Жерновий. Тож якщо, скажімо, завтра відбудуться вибори до органів української адвокатури, то вони та ще тисячі колаборантів зможуть узяти у них участь.
Цікаво, що повноваження Ізовітової як голови РАУ та асоціації адвокатів закінчились у листопаді 2022 року. За законом вона більше не може балотуватися, тому блокує нові вибори, прикриваючись війною. Що це, як не узурпація влади?
Просякнуті корупцією
В адвокатурі немає жодних механізмів перевірки доброчесності її членів, тому у системі процвітає корупція. Існує категорія «адвокатів-рішал», які знають, кому і скільки занести, щоб справа вирішилася на користь клієнта. І навіть коли якогось адвоката ловлять на хабарі, його не поспішають притягати до дисциплінарної відповідальності. Натомість голова ВКДКА Вилков називає провадження щодо адвокатів-корупціонерів переслідуваннями, контрольованими Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК). Понад те, Вилков та інші члени адвокатського самоврядування активно виступають проти перевірки їхніх доходів, називаючи це марно витраченими часом і коштами.
Корупційні схеми характерні також під час проведення кваліфікаційного іспиту для отримання статусу адвоката. Так, в опитуванні за 2018 рік 47% адвокатів, які брали у ньому участь, зазначили, що знають про бажання заплатити за отримання свідоцтва, і майже 38% відомо про ідентичні «пропозиції» від організаторів іспиту. Сумнівно, що ситуація змінилася на краще. Існує навіть практика, коли кандидати їдуть складати кваліфікаційний іспит в іншу область, де легше і дешевше домовитись, або, навпаки, туди, де можна скласти без хабара.
Гарною ілюстрацією непрацюючих фільтрів допуску до адвокатської професії є отримання свідоцтва про складання адвокатського іспиту Іллею Кивою та групою колишніх воєнних прокурорів на чолі з їхнім колишнім шефом Анатолієм Матіосом. Свої адвокатські свідоцтва останні отримали «оптом» на Волині, де всі разом вказали адресу реєстрації у будівлі гастроному. З огляду на це потрібен прозорий єдиний стандартизований підхід до здобуття статусу адвоката, який реально перевірятиме профкомпетентність і доброчесність кандидатів та транслюватиметься онлайн.
Дисциплінарні провадження як засіб цензури адвокатів
Керівництво адвокатури неодноразово використовувало дисциплінарні провадження як спосіб тиску на незалежних адвокатів. Проти адвоката, який публічно виявляє проблеми системи, докоряє Ізовітовій і Ко, подають скаргу, визнають його винним у порушенні адвокатської присяги або етики, позбавляють або зупиняють дію адвокатського свідоцтва, без якого неможлива адвокатська практика. Публічна «критика діяльності, рішень, порядку формування, членів» органів адвокатури також офіційно визначена як порушення адвокатської етики, за яке можуть позбавити посвідчення. Фактично так було запроваджено цензуру в адвокатурі.
За таким алгоритмом статусу адвоката позбавили Андрія Вишневського, який назвав стан адвокатури плачевним, і Валерію Коломієць за начебто «деструктивне управління» та «негативне ставлення до адвокатури». Обоє зазнали переслідування не за адвокатську діяльність, а за їхню позицію, коли вони відповідали у Міністерстві юстиції за систему безоплатної правової допомоги (БПД). Як зазначила Коломієць, вона виступала проти того, щоб НААУ отримала прямий доступ до 800 млн грн держбюджету на БПД.
Ізовітова і Ко також хочуть притягнути до дисциплінарної відповідальності адвокатів, які висвітлюють їхню бездіяльність щодо адвокатів-колаборантів. Водночас дисциплінарні органи відмовляються розглядати скарги на останніх, зокрема на тих, хто увійшов до реєстру «адвокатів ДНР».
У роботі дисциплінарних органів адвокатури панує хаос: у подібних справах приймають протилежні рішення. Це свідчить, що дисциплінарні органи і передусім ВКДКА, рішення якої мали би бути еталоном у цих питаннях, потребують перезавантаження. Важливо, щоб до оновленого органу входили не тільки адвокати, які пройшли перевірку незалежної конкурсної комісії на доброчесність, а й представники інших юридичних професій, а також представники громадськості, як це передбачено в багатьох європейських державах, зокрема у Великій Британії. Норми закону про дисциплінарні процедури теж мають численні недоліки, що потребують врегулювання.
Не професійний розвиток, а формальність для заробляння балів
Постійний професійний розвиток є одним із міжнародних принципів діяльності адвокатів. Утім, і цей важливий принцип керівництво адвокатури звело до формальності — лекції відсиджують лише для того, щоб заробити бали, необхідні для збереження статусу адвоката. А все тому, що Рада адвокатів України фактично запровадила монополію на навчання лише у Вищій школі адвокатури, створеній НААУ. Вона — єдиний надавач освітніх послуг, який не потребує акредитації. Вимоги ж до інших освітніх закладів такі, що унеможливлюють їхню акредитацію і будь-яку конкуренцію: щорічний внесок 2024 року становить понад 300 тис. грн (голова НААУ має право на свій розсуд змінити його), перелік документів для акредитації довжелезний, а після акредитації потрібно ще отримати затвердження кожного семінару.
Фінансові апетити групи Ізовітової
Європейська комісія наголосила, що «управління ресурсами адвокатури має бути поліпшене та стати більш прозорим і підзвітним». Органи адвокатури розпоряджаються мільйонами. Тільки приблизно 140 млн грн — сума щорічних внесків адвокатів (3028 грн з адвоката, а всього практикуючих — понад 46 тисяч осіб) за умови, що всі адвокати їх сплатили. Є ще грошові надходження за стажування, кваліфікаційні іспити, подання скарг та обов’язкові платні курси школи адвокатури.
Однак фінансові звіти органів адвокатури за попередні роки не мають належної деталізації і не підтверджувалися незалежним аудитором. Прозорий бюджетний процес не запроваджений, і незрозуміло, на що витрачаються мільйони. Схоже, що цим фінансові апетити групи Ізовітової не обмежуються. Зараз НААУ намагається отримати прямий доступ до сотень мільйонів гривень держбюджету на безоплатну правову допомогу, тому вони запустили агресивну інформаційну кампанію, щоб дискредитувати чинну систему БПД. Заступник Ізовітової Валентин Гвоздій натякає на непрозорість витрат держави і відкрито говорить, що всі кошти потрібно передати у фонд, яким керуватимуть адвокати. Можливо, самій НААУ варто було б опублікувати перевірені аудиторами фінансові звіти за 2022-й і 2023 роки?
Далі буде?
Нові вибори до органів адвокатури за чинним законом не забезпечать нових облич. У діючому законодавстві є багато прогалин, які дадуть можливість групі Ізовітової обрати «потрібних» делегатів від регіонів і забезпечити, щоб вони обрали «правильних» людей. Зрештою, це ж уже було — виборчі з’їзди адвокатів 2012-го і 2017 років.
Спершу потрібен закон, який повністю перезавантажить систему. Нові правила гри мають створити ефективні фільтри, щоб до адвокатського самоврядування, особливо національного рівня, потрапили лише доброчесні адвокати.
Асоціація адвокатів намагається нас переконати, що адвокатура має бути самоврядна і незалежна від втручання держави. Подібну пісню співали колись судді стосовно свого самоврядування. Втім, гіркий досвід самоврядування суддів та адвокатів без дієвих запобіжників і контролю громадськості має наслідком корупцію та кругову поруку. Реформована й очищена адвокатура є важливою частиною пазлу, який забезпечить і верховенство права в Україні, і її подальшу євроінтеграцію.