UA / RU
Підтримати ZN.ua

Путінська мобілізація спрямована проти кримських татар

До тих, кого окупанти насильно відправили воювати, треба ставитись як до жертв.  

Телефон Аліме дзвонив без зупинки після того, як президент Росії Володимир Путін оголосив мобілізацію у Росії, пише автор Politico Лілі Хайд.

Як правозахисниця у незаконно окупованому Криму, Аліма була завалена дзвінками з 21 вересня. Дзвонили чоловіки майже за шістдесят, жінки, молоді медичні працівники, вчителі, студенти та люди, які ніколи не проходили військову службу.

В основному, як і Аліма, це були представники корінної меншості півострова — кримські татари. Усі вони запитували про те саме: як уникнути призову до російської армії, щоб воювати проти України?

"Перші два дні я буквально цілодобово консультувала людей з невеликими перервами на сон", - сказала Аліме, яка попросила використати псевдонім через необхідність зберігати анонімність під час роботи в окупованому Росією Криму. - Цей заклик до російської армії більшість кримських татар вважають абсолютно неприйнятним".

З моменту так званої “часткової мобілізації”, оголошеної Росією після того, як російські війська зазнали тяжкої поразки на північному сході України, українські моніторингові групи стверджують, що в Криму, чорноморському півострові, який Росія окупувала та анексувала в України у 2014 році, було поширено кілька тисяч призовних повідомлень. Щонайменше 1500 призовних повідомлень було вручено у населених пунктах, де проживають переважно кримські татари.

Нові призовники приєднаються до тисяч українців, які вже призвані на службу з окупованих Росією Донецька та Луганська на сході України.

Президент України Володимир Зеленський закликав усіх українців на окупованих територіях ухилитися від призову чи, якщо вони опиняться на передовій, зберегти своє життя та не воювати з українцями, здавшись у полон.

Зеленський робить особливий акцент на заклику Путіним кримських татар і попереджає про геноцидну примару, що нависла над більшою частиною мобілізації, яка в Росії непропорційно зачепила райони проживання етнічних меншин, такі як Дагестан на Кавказі, де високий рівень бідності, а роботи, крім армії,.

"Це навмисна спроба Росії знищити кримськотатарський народ, це навмисна спроба держави-агресора позбавити життя якнайбільше мешканців території, на яку вторглися російські війська", - заявив Зеленський 23 вересня.

Проте перетнути лінію фронту та вирватися на вільні українські території не так просто.

Водночас Росія ухвалила закони, які передбачають тривалі терміни ув'язнення за дезертирство та добровільне здавання в полон. Розрахунки для покликаних кримчан та українців складні та пов'язані з небезпеками.

"Зараз є вибір: тікати або відмовитися від служби з усіма наслідками, що звідси випливають, або ризик опинитися на полі бою і здатися в полон, щоб потім опинитися в українській в'язниці, — каже Олена Лунова, директор з правозахисної діяльності українського правозахисного центру "Зміна". - Усі варіанти погані".

На думку Рефата Чубарова, голови кримськотатарського керівного органу, Меджлісу, який зараз перебуває у вигнанні у Києві, російська мобілізація на окупованих територіях, таких як Крим, є міжнародним військовим злочином.

Його юридичні аргументи ґрунтовні. Четверта Женевська конвенція забороняє державі, що окупує, змушувати окуповане населення служити в її збройних силах. З моменту анексії Росія вже провела 15 незаконних призовних кампаній та призвала до армії понад 30 000 осіб у Криму. За даними українського генштабу, з лютого в Україні загинуло щонайменше 139 кримчан, які воювали на боці Росії, а 22 особи наразі є військовополоненими.

Якщо цього недостатньо, то етнічна спрямованість має глибоке коріння. За словами української влади, мобілізація кримських татар виглядає як навмисна спроба знищити групу, яка довгий час була скалкою у боці Москви.

"Вирішуючи питання про мобілізацію, окупаційна влада також взяла на себе зобов'язання знищити якнайбільше дорослого кримськотатарського населення", - сказав Чубаров. - Це має ознаки геноциду".

Кримські татари мають довгу історію протистояння з Росією, під владою якої вони були поступово розкуркулені, поки все населення не було депортовано з Криму 1944 року. Вони повернулися у 1990-х роках, але після 2014 року знову опинилися під фактичним російським правлінням.

Після виступу проти російської анексії близько сотні кримських татар були ув'язнені за політизованими звинуваченнями в "екстремізмі" або "тероризмі"; 21 вересня Нарімана Джеляла, одного з останніх представників Меджлісу, який все ще перебуває в Криму, було засуджено до 17 років позбавлення волі.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну наприкінці лютого всі свободи в Криму були ще більшими, зазначається в доповіді місії ООН зі спостереження за дотриманням прав людини в Україні. Щонайменше 89 осіб було притягнуто до відповідальності за "дискредитацію збройних сил Російської Федерації".

Примусова мобілізація спрямована не лише на кримських татар, а й на етнічних українців у Криму та інших окупованих територіях, російськими лідерами, які неодноразово ставили під сумнів право українців на існування.

"Мобілізація - це спосіб позбутися неугодних людей, це свого роду вбивство", - каже Лунова з правозахисного центру "Зміна". — Як тільки вони одержують зброю і опиняються на фронті, їхні шанси вижити практично дорівнюють нулю».

Як і по всій Росії, мобілізація в Криму проводилася без розбору, без винятків, передбачених офіційними російськими заявами, каже Аліме. Деякі з тих, кого вона проконсультувала, обманом змусили відчинити двері будинку або зателефонували з проханням прийти до місцевої ради з іншого питання, а потім забрали прямо біля будівлі ради.

З кількох знайомих їй людей, яких уже забрали до військових навчальних центрів, один має проблеми зі здоров'ям, які мають звільнити його від призову, а в іншого — дитина-інвалід.

"Призовні документи видаються у повному хаосі", - сказала вона.

Тим часом сотні тисяч людей бігли з Росії та Криму, щоб уникнути мобілізації. Аліме розповіла про те, що дороги забиті транспортом, а магазини та ринкові кіоски або закриті, або в них працюють люди похилого віку або жінки.

"Це масовий результат. Я думаю, він навіть більший, ніж у 2014 році", - сказала вона.

Telegram-канали про те, як тікати з Криму, переповнені повідомленнями з цінами від 400 до 1000 євро, а то й більше, на транспорт до Грузії, Казахстану чи Білорусі, порівняннями черг та досвіду перетину кордону, а також обговорення того, які документи необхідні.

Оскільки багато країн все ще вирішують, чи впускати тисячі росіян, які зараз тікають від призову, українці з Криму із простроченими або лише внутрішніми українськими документами застрягли на кордонах, особливо з Грузією (найближчий до Криму пункт пропуску), сказав Чубаров.

Він хоче, щоб сусідні країни відкрили "зелений коридор", подібний до того, який був відкритий у європейських державах, що межують з Україною в лютому та березні, дозволяючи українським громадянам та громадянам з окупованого Криму бігти.

Але звільнення з Криму може також розглядатися як можливість для Росії позбутися своїх неугодних. "Я не кажу нікому їхати чи ні, це їхній власний вибір, - сказав Аліме. - Я можу тільки розповісти їм про законні способи ухилення від призову".

Ті, хто ховається від мобілізації або тікає від неї, сподіваються, що скоро зможуть повернутися на батьківщину, яка знову перебуває під владою України.

"Я знаю, що з тих, хто залишив Крим, майже всі залишили тут свої сім'ї, тому що планують повернутися якнайшвидше", - каже Аліме.

Українська влада, починаючи з президента Зеленського, публічно закликає тих, хто не може уникнути призову, скласти зброю і здатися за першої нагоди, як тільки її відправлять в Україну, і публікують інструкції про те, як це зробити.

Однак насправді це зробити вкрай складно. Понад 50 українців з окупованих Росією Донецька та Луганська, які потрапили в полон до України, воюючи на боці Росії з березня, були засуджені за державну зраду.

Незважаючи на численні докази насильницької мобілізації, включаючи викрадення чоловіків на вулицях або облави на робочих місцях, суди виносять вироки на строк до 15 років, каже Лунова.

З урахуванням російської мобілізації в Криму та "референдумів" на окупованому півдні України, ще більше українців може бути засуджено таким чином.

"Кількість людей, які потенційно можуть опинитися на фронті проти своєї волі, катастрофічно зросте, — каже Лунова. — Коли ми кажемо їм здатися, ми повинні бути чесними і сказати їм, що швидше за все вони потраплять під кримінальне переслідування".

Незважаючи на громадське засудження насильницької мобілізації Росії, виявлення військових злочинів на територіях, звільнених від російської окупації, сфокусувало український громадський дискурс на співпраці, що ускладнює постановку питання стосовно тих, хто воював, хай і неохоче, на боці окупаційних. Ця тема є життєво важливою для майбутнього України.

"Ми маємо говорити на ці незручні теми, тому що врешті-решт після цієї війни нам доведеться реінтегруватися і знову зібрати нашу країну", - сказала вона. — Можливості для ресоціалізації [тих, хто засуджений як] зрадники та колабораціоністи не дуже високі. Ми повинні переконатися, що з тими, хто не хотів воювати і хотів вижити, поводяться інакше, ніж із тими, хто добровільно пішов воювати. Ми повинні ставитись до них як до жертв».

Таміла Ташева, представник президента України в Криму, сказала, що кожна людина має довести в суді, що вона була насильно мобілізована і не чинила жодних військових злочинів. "Ви повинні розуміти, що якщо ви стріляли в українського солдата, то до вас ставитимуться як до ворога. Наша порада здатися в полон - це не спосіб уникнути відповідальності. Але якщо ви були змушені піти на війну, це буде враховано", - сказала вона.