Академічний плагіат — це та сфера, якої українські суди взагалі не розуміють і ніколи не розумітимуть, бо суд, за визначенням, є органом, котрий приймає рішення стосовно писаного закону. Про це редакторці відділу освіти та науки Оксані Онищенко розказав керівник секретаріату НАЗЯВО Михайло Винницький.
"За парадигмою суду, для встановлення плагіату має бути постраждала особа, яка скаржиться на порушення кимось її інтелектуальної власності. Академічна ж доброчесність базується на іншому принципі: чи є скаржник, чи немає, а красти чуже — погано", - сказав Винницький.
За його словами, саме на такому принципі базуються і якісна освіта, і якісна наука, і, взагалі, весь якісний прогресивний світ.
Академічна недоброчесність, або плагіат, — болюча і дражлива тема для суспільства. Час від часу його стрясають гучні плагіатні скандали, які, втім, не мають наслідків для плагіаторів. Протести громадськості — це добре, а що ж держава? Чи є в нашій країні структури, наділені повноваженнями й інструментами для боротьби з недоброчесністю в науці, чи є управа на плагіаторів? Про це ми розпитували голову секретаріату НАЗЯВО Михайла Винницького. Що він розповів — читайте в інтерв’ю Оксани Онищенко «Виховати доброчесність батогом ще нікому не вдавалося, це треба робити виключно через пряник».