Після повномасштабного вторгнення до України РФ почала масово викрадати українських громадян на новоокупованих територіях, застосовуючи при цьому до людей тортури подекуди й страти. Залякувати та придушувати спротив українців за допомогою насильницьких зникнень країна-агресорка почала ще в 2014 році, коли окупувала Крим. Пізніше така практика стала поширена на території так званих «ЛДНР», однак після 24 лютого насильницькі зникнення стали масовим явищем, заявила голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик під час онлайн-конференції 30 серпня до Міжнародного дня жертв насильницьких зникнень.
Так, за пів року повномасштабної війни ZMINA зафіксувала щонайменше 311 випадків насильницьких зникнень на новоокупованих Росією українських територій. З них вдалося звільнити 181 людину. Ще 118 вважаються зараз зниклими безвісти чи перебувають у російському полоні.
Потерпілі – це активні члени місцевих громад, включно з представниками органів місцевого самоврядування, журналістами, волонтерами, освітянами, релігійними та культурними діячами та активістами. Окупанти викрадають тих, хто згоден з окупацією, або членів їхніх родин.
«Ми з впевненістю можемо стверджувати, що в зоні особливого ризику насильницьких зникнень знаходяться активісти та волонтери, посадові особи місцевого самоврядування, освітяни та інші люди, які активно виявлять свою позицію. На сьогодні ми зафіксували щонайменше 127 випадків викрадень активістів та волонтерів, 98 викрадень посадовців місцевого самоврядування та 28 – освітян», – зазначила дослідниця ZMINA Надія Добрянська.
Вона також додала, що 12 осіб були закатовані чи убиті в полоні або померли після звільнення, бо не змогли пережити катувань. Добрянська зазначила, що з тих даних, які задокументувала ZMINA, найбільше зниклих українців зафіксовано на окупованих територіях півдня України:
- у Херсонській області викрадено 119 людей;
- у Запорізькій області – 90.
На окупованих територіях Харківської області наразі відомо про 27 насильницьких зникнень.
«Водночас інформації з окупованих територій Донецької та Луганської мало через активні бойові дії та проблеми зі зв’язком. Тому наші підрахунки включають 45 насильницьких зникнень в Донецькій області і 2 випадки в Луганській області, хоча зрозуміло, що через брак інформації з окупованого Маріуполя ці цифри можуть набагато вищими», – додала Добрянська.
Крім того, за даними правозахисників, РФ часто викрадає родичів українських військових, ветеранів, представників правоохоронних органів, місцевих бізнесмени та інших людей. Зокрема, протягом 2014-2021 років організація «КримSOS» зафіксувала 44 випадки насильницьких зникнень в окупованому Криму, 15 з них – люди, чия доля та місцеперебування досі невідомі.
Голова правління «КримSOS» Олексій Тільненко зазначив, що на гарячу лінію організації з питань полонених та насильницьких зникнень станом на сьогодні надійшло понад 1000 звернень.
За словами координаторки Медійної ініціативи за права людини Тетяни Катриченко, Росія утримує українців в окупованому Криму, у СІЗО Брянської, Бєлгородської, Курської, Ростовської, Рязанської областей. При цьому ворог часто утримує цивільних поряд з військовослужбовцями, і навіть в одних камерах. Також багато українців утримуються на тимчасово окупованих територіях України.
Катриченко пояснила, що окупанти викрадають українців з кількох причин:
- через невибіркові затримання, коли у лютому-березні РФ на півночі України намагалася максимально поповнити свій «обмінний фонд»;
- для схиляння до співпраці;
- через активну позицію громадян та спілкування з представниками ЗСУ;
- для перевірки на лояльність до окупаційної влади та «фільтрації».
Своєю чергою уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець зазначив, що після 24 лютого 2022 року тільки на Херсонщині зафіксовано 303 випадки насильницьких зникнень. З них 121 особу звільнили, 1 людину вбили, а доля ще 181 людини залишається невідомою.
«Точну кількість таких випадків наразі в Україні підрахувати неможливо. З моменту повномасштабного вторгнення практика насильницьких зникнень стала однією з розповсюджених методів залякування громадян на новоокупованих територіях. Насильницькі зникнення стали «візитівкою» російської політики в Чечні, починаючи з 1999 року жертвами стали від трьох до п'яти тисяч людей. Це саме і практикувала Російська Федерація всі 8 років на території окупованих Донеччини та Луганщини, а також на Кримському півострові», – зазначив Лубінець.
Регіональна консультантка Європи та Центральної Азії Всесвітньої організації проти тортур Марія Квіцінська пояснила різницю між насильницьким зникненням та зникненням безвісти: «Коли ми говоримо про насильницькі зникнення, йдеться саме про випадки, коли є докази або вагомі підстави вважати, що людину була викрали російські солдати, спецслужби тощо. Такі зникнення є одним з найсерйозніших порушень міжнародного права в галузі прав людини і міжнародного гуманітарного права і можуть бути визнані злочином проти людяності».
Вона порадила родинам зниклих українців звертатися до Робочої групи ООН з насильницьких та недобровільних зникнень. У випадках, коли людину викрали через її правозахисну, журналістську діяльність чи волонтерство, варто подавати справи Cпеціальному доповідачу ООН по становищу правозахисників. Ці структури мають із відповідним запитом звертатися надалі до Росії. Третій швидкий механізм – Міжнародний Комітет Червоного Хреста.
«Усі три механізми можна і треба використовувати одночасно. У більш довгостроковій перспективі такі справи необхідно подавати до Міжнародного кримінального суду та Комітетів ООН», – додала представниця ОМСТ.
Раніше повідомлялося, що в окупованому Енергодарі росіяни почали викрадати вчителів. За словами, міського голови Дмитра Орлова, терор в тимчасово окупованому російськими військами місті не лише не припиняється, а й набуває нових форм.