Окремі люди чи навіть суспільства, проходимо кризи. Часто криза є тим, чого нам хочеться уникнути. Але це привід, щоб подумати, куди ти рухаєшся. Так от, усі ми, дорослішаючи, проходимо такі кризові періоди лімінальності, порогові стани, порожнечі. У новому світі більше відповідальності, роботи, і це часом нас лякає.
Про це інтерв'ю для DT.UA сказав філософ Тарас Лютий. За його словами, ми прагнемо зупинити цей стан, не хочемо піти далі, але такі стани необхідні. Це "інкубаційний період", який дозволяє оговтатися, прийти до тями.
"І тут наша справа не уникати і не позбавляти дитину цього стану. Не потрібно весь час створювати зону комфорту. Це своєрідне щеплення, яке треба пройти, тому що таких станів буде багато і вони будуть різними. Якщо весь час створювати ситуації зручності чи нав'язливо вирішувати за дитину чи за підлітків їхні проблеми, то вони потім не зможуть пройти наступний етап, ніколи не вийдуть із лабетів залежності чи, наприклад, депресії, - зазначає філософ. - Я вважаю, що це своєрідний виклик, який потрібно допомагати долати. Можливо, це видається жорстоким, але наше завдання лише показувати або розповідати: "А я в цей період робила чи робив отак". Це може не допомогти, але створює ситуацію ілюстративності".
Детальніше про мислення та ціннісні орієнтири читайте у матеріалі Марини Нікольчевої "Креативність у шаленстві" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".