На тлі відкритого військового протистояння України та Росії українська розвідка мала б розвиватися, проте оглядач відділу міжнародної політики DT.UA Володимир Кравченко наголошує, що розвідка в нашій країні переживає не просто кризу, а деградацію.
Автор зазначає, що сьогодні українська розвідка неефективна, неповоротка, безсистемна, а також страждає від недофінансування та відтоку кадрів.
Кравченко наголошує, що до деградації зовнішньої розвідки України привели декілька чинників.
Першим оглядач виділяє відсутність розуміння у вищого політичного керівництва країни функцій і завдань розвідки та, як наслідок, відсутність замовлення на продукцію "лісу".
Другий чинник - призначення керівниками СЗР випадкових людей. Мотиви президентів очевидні: хочеться мати "ручного" керівника кожної спецслужби. Але міскастинг на роль "головного лісничого", своєю чергою, викликає лавину інших проблем. І це не тільки вузькість кругозору українського "М" і його невміння грамотно поставити завдання своїм підлеглим у період російсько-української війни.
Третій фактор, що спричинив кризу зовнішньої розвідки, - фінансовий.
"Це аксіома - розвідка дешевою не буває. Але за співвідношенням витрат і результатів розвідка є одним із найвигідніших підприємств, оскільки здатна ефективно вирішувати багато питань на далеких підступах. Адже дешевше витратити мільйони й запобігти проблемі, ніж мільярди для її вирішення. Але це необхідно розуміти керівництву країни - президенту, прем'єру, спікеру, міністрам, парламентаріям, усім тим, від кого залежить виділення коштів", - пише Кравченко.
Він додав, що фінансування традиційно є слабким місцем української спецслужби.
Кравченко попереджає, що розвідка знаходиться на периферії пріоритетів, і Банкова не приділяє належної уваги фінансовому забезпеченню розвідки.
Четвертий фактор - зношення технічної бази.
"Українська зовнішня розвідка довгі роки була сильною своїми підрозділами, які могли знімати інформацію із супутникових каналів. Технічні потужності дісталися українській спецслужбі з часів СРСР і в дев'яностих роках минулого століття були модернізовані. Однак за минулі десятиліття науковий прогрес пішов уперед семимильними кроками, а українська розвідка не встигала модернізувати свої технічні можливості. Окрім того, значна частина технічної бази розташовувалася в Криму", - зазначає Кравченко.
Детальніше, чому Закон "Про розвідку" не рятує саму розвідку, читайте в статті Володимира Кравченка "Ліс" на задвірках" для видання "Дзеркало тижня. Україна".