Можна стежити за вторгненням Росії в Україну від самого його початку. Але потрібно побувати в Європі й зустрітися з місцевими політиками і підприємцями, щоб усвідомити, що насправді відбулося.
«Розумієте, я думав, що Владімір Путін вторгся в Україну. Я помилявся. Путін вторгся в Європу. Йому не варто було цього робити. Тому що це найбільша дурість, яку скоїли в розпал європейської війни з часів вторгнення Гітлера в Росію у 1941 році», - пише в статті для New York Times трикратний Пулітцерівський лауреат Томас Фрідмен, визнаючи, що усвідомив це лише тоді, коли перетнув Атлантичний океан.
Здалеку могло здаватися, що, Європа змириться з повномасштабним російським вторгненням в Україну, яке почалося 24 лютого. Напевне, саме на це й розраховував Путін. Зрештою, Європа змирилася ж з анексією українського Криму в 2014 році. Тоді опір був мінімальний, а хвиля потрясінь досить обмежена. Але так думати було дуже великою помилкою.
Російські солдати без розбору обстрілюють українські житлові будинки й лікарні, вбиваючи цивільних, грабуючи чужі помешкання, ґвалтуючи жінок і створюючи найбільшу кризу біженців у Європі з часів Другої світової війни. І це вторгнення все більше розглядають як повторення бійні, яку Гітлер влаштував у Європі, розпочавши з вторгнення в Польщу у вересні 1939 року. Додайте до цього ще путінські погрози застосувати ядерну зброю. Російський автократ обіцяє будь-якій країні, яка вирішить втрутитися в розв’язану ним війну, «наслідки, яких ви ніколи не бачили». І це пояснює все.
Це пояснює, чому буквально за ніч уряд Німеччини відкинув майже 80 років політики невтручання у конфлікти й максимального урізання оборонного бюджету. Натомість Берлін оголосив про дуже велике збільшення витрат на армію, а також пообіцяв відправити зброю Україні. Це пояснює, чому Швеція і Фінляндія блискавично відмовилися від 70 років нейтральності й подали заявки на вступ в НАТО. Це також пояснює, чому Польща вмить припинила загравати з лояльним до Путіна угорським популістом Віктором Орбаном, налаштованим проти іммігрантів. Варшава швидко відкрила свої кордони для більш ніж двох мільйонів українських біженців, а також стала критично важливим мостом для забезпечення української армії зброєю НАТО.
Це також пояснює, чому за одну ніч ЄС відмовився від практики вводити дрібні економічні санкції проти Росії й здійснив запуск «високоточної економічної ракети» просто в центр путінської економіки. У підсумку те, що, здавалося, було лише російським вторгненням в Україну, перетворилося на потужний землетрус, який сколихнув і розбудив всю Європу.
«Старий статус-кво вже точно ніколи не повернеться. Ми спостерігаємо великі зміни у Європі, які відбуваються у відповідь на поведінку Росії. Це відбувається не через тиск Америки, а тому що сприйняття загрози з боку Росії сьогодні абсолютно інше. Ми розуміємо, що Путін говорить не лише про Україну, а про всіх нас, про нашу свободу», - сказав колишній міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер.
Подобається це комусь чи ні, сучасна Європа тепер в режимі конфронтації з Росією, - додав колишній німецький дипломат. Москва більше не частина європейського мирного порядку. А довіра до Путіна «повністю втрачена». Але це абсолютно не дивно. Путінська армія систематично знищує українські міста й інфраструктуру, не намагаючись нав’язати російську владу містам, громадам і фермам, а переслідуючи мету повністю стерти їх з мапи разом з мешканцями. Щоб твердження Путіна про те, що Україна «не справжня країна», стали правдою.
Автор нагадує, як в під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі провів інтерв’ю з мером Бучі Анатолієм Федоруком. Саме в цьому українському місті російські солдати вбили багато цивільних. Тіла або покинули гнити на вулицях, або скинули в масові могили на подвір’ї місцевої церкви перед тим, як російські війська відступили.
«У нас в місті різними способами було вбито 419 мирних мешканців. Там не було жодної військової інфраструктури. Люди були беззахисними. Російські солдати грабували, ґвалтували і напивалися. Я не думав, що таке може відбуватися в 21 столітті», - сказав Федорук.
Автор зауважує, що, реагуючи на російські злочини, Євросоюз сам себе здивував. Оскільки йому вдалося консолідувати зусилля 27 країн-учасниць і швидко ухвалити важливі рішення. З лютого ЄС запровадив 5 пакетів санкцій проти Росії, які завдали болю не лише російській економіці, а й європейським країнам. Бізнеси були втрачені, а сировина подорожчала. Шостий пакет, який був схвалений у понеділок, повинен відрізати 90% імпорту російської нафти в ЄС до кінця року. А «Сбербанк» відключили від платіжної системи SWIFT. Фрідмен найбільше вражений тим, що країни ЄС прийняли дуже велику кількість біженців з України без особливих нарікань. Європейці розуміють, що українські солдати захищають і їх також. Тому найменше, що вони можуть зробити - це прихистити їхніх жінок, дітей і батьків.
«Вони отримують такий же медичний догляд, виплати по догляду за дітьми й освіту, як і поляки. А чому б і ні? Ці люди працюють і платять податки. Єдине, чого в них немає - це право голосувати», - сказав прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький.
Він додав, що Путін, вочевидь, розраховував на швидку появу розколу в ЄС під його тиском. Але він помилився. Європа більш об’єднана, «ніж була до початку російської війни проти України».
«Путін, дивлячись на все це, напевне, запитує себе: «ЄС вперше так виступив проти мене? Не може бути! Ні, чекайте, так воно і є! Що відбувається?! Я думав, Німеччина в мене в кишені. І я ж купив її, заплативши дешевим газом. Ніколи б не подумав, що вони всі об’єднаються навколо України, розглядаючи вторгнення на її територію як атаку проти всіх». Але саме це і відбулося», - пише автор.
Водночас, багато хто в ЄС замислюється над тим, як довго їм вдасться підтримувати цей болючий фронт. І Фрідмен визнає, що це законне питання.
«Путін робить ставку на втому Заходу. Він знає, що у нього більше часу, тому що демократії не такі терплячі, як автократії», - пояснив Моравецький.
І це правда. Деякі лідери ЄС вже заохочують президента Джо Байдена зателефонувати Путіну і з’ясувати, які є можливості для встановлення перемир’я. Російські війська зараз проривають українську оборону на різних стратегічних напрямках на сході і півдні України, масово застосовуючи ракети і важку артилерію. Росіяни навіть не намагаються вести точний вогонь. Їм просто потрібно масою задавити українські сили.
«Сподіваюся, українці зможуть протриматися досить довго, щоб прибуло більше передового озброєння із Заходу, яке вирівняє сили в бою. А також щоб санкції ЄС почали завдавати болю Росії, щоб українці отримали перевагу на мирних переговорах з Путіним», - пише автор.
Він зауважує, що у Європі закріпилося ще одне переконання. Через варварську війну Путіна і злочинну жорстокість його солдатів, ніхто не готовий довіряти Росії в питанні України, поки російський автократ при владі. Ніхто не просуває ідею зміни режиму в Москві. Але ніхто також не хоче, щоб Захід повернувся до нормальних відносин з Росією. Через Путіна ці відносини на стільки зламані, що це буде великою проблемою, коли, зрештою, доведеться сісти за стіл переговорів. Втім, Путін - це проблема, яку повинні вирішувати самі росіяни.