Починаючи з найближчих вихідних, люди в чотирьох окупованих регіонах України будуть «голосувати», чи хочуть вони приєднатися до Росії. Для багатьох людей, «включно з моєю тіткою і дядьком в Донецьку, це насправді означає, що їх насильно поглине країна, частиною якої вони не хочуть бути», - пише в статті для New York Times Саша Василюк, американська журналістка російського походження, чиї родичі живуть в Україні.
Вона пояснює, що Донецька і Луганська області на сході країни, які разом відомі як Донбас, а також Херсонщина і Запоріжжя на півдні повністю або частково окуповані Росією. Мета проведення «референдумів» в цих регіонах зараз - це додати хоча б тонкий наліт легітимності їхній анексії. Але, оголошуючи цього тижня про те, що Росія підтримує ці процеси, Владімір Путін, звісно ж, говорив про «визволення». Це не вперше він стверджує, що визволяє людей, таких як дядько і тітка авторки. І це не правда ані зараз, ані раніше.
Василюк нагадує, що з 2014 року, коли Донецьк захопили «підтримувані Росією сепаратисти», проголосивши там «Донецьку народну республіку», розмови про приєднання до РФ починалися хвилями. Багато жителів поїхали. Але ті, хто залишився - багато з них були людьми старшого віку, яким не було куди їхати - знали, що жити в "республіці", визнаній лише Росією, Північною Кореєю і Сирією, під постійними обстрілами неможливо.
Погляди на те, чи повинно місто стати частиною Росії, однак, були дуже різними. Одні взяли російське громадянство, тому що вважали Росію сильнішою, більш заможною країною з кращими робочими місцями і вищими пенсіями. Інші, як дядько і тітка Василюк, які прожили в Донецьку все своє життя, хотіли, щоб регіон повернувся під контроль України.
«Моя тітка невтішно плакала, коли Путін в лютому оголосив про початок його вторгнення, щоб «визволити» Донбас від так званого неонацистського режиму в Україні. Вона ніколи не просила його про визволення, - сказала вона мені в сльозах під час телефонної розмови. Вона лише хотіла жити мирним життям у своїй країні», - пише журналістка.
Вона пригадує, що коли вторгнення почалося, вона вмовляла рідних поїхати з Донецька. Але її тітка була непохитною: вони з чоловіком залишалися в місті так довго, тож який сенс був у тому, щоб поїхати зараз. Будучи людьми за 70 років, родичі Василюк не могли собі уявити початок нового життя десь в іншому місці.
«Для мене - імігрантки в США, яка народилася в Україні і зростала між Москвою і Каліфорнією - було важко зрозуміти їхню прив’язаність до землі навіть під бомбами. Але все ж, мені доведеться визнати, що їхнє життя впродовж семи місяців після початку вторгнення Путіна не дуже відрізнялося від попередніх восьми років війни. Були «тихі дні», коли вони могли спати попри віддалені звуки обстрілів. А були «гучні ночі», коли вони прокидалися, лаючись, або коли їхній кіт всирався від страху. Влітку було багато «спекотних днів» без проточної води. Але вони справлялися з усіма труднощами. Кожного разу, коли я телефонувала, щоб запитати, як у них справи, моя тітка неминуче жартувала: «Ми пережили ще один день!». В якийсь момент мій брат, який донедавна жив у Москві, запросив їх до себе. Але тітка і дядько відмовилися. Для них їхнє небезпечне існування в місті під обстрілами, яке Україна намагається повернути, здавалося кращою альтернативою, ніж мирне життя під кулаком загарбника», - йдеться в статті.
Василюк пише, що коли розмовляла з тіткою про «референдум», та нервово сміялася і пожартувала, що результат визначить, чи захоче Росія зберегти Донецьк. Донбас - це не красивий і популярний курорт на Чорному морі, як Крим. Анексія півострова в 2014 році знайшла підтримку серед багатьох росіян. Тому мета Путіна значно ширша, ніж поглинання промислового регіону на сході України з вугільними шахтами. Але тепер, після того, як сім місяців війни пройшли не так, як планував російський президент, поглинання Росією частини України, де сім’я Василюк живе з 1950-х років, було включене в порядок денний.
Так званий «референдум» буде тривати п’ять днів. Василюк пише, що її дядько і тітка не збираються брати участь, тому що відчувають, що їхні голоси не будуть мати жодного значення.
«Це фальшивий референдум. Вони отримають такі результати, які тільки захочуть», - впевнена тітка журналістки.
«Я не знаю нікого, хто б планував голосувати, хіба що вони прийдуть до нас додому і змусять зробити це під прицілом», - додала вона.
Василюк вважає, що формальна анексія Донбасу, Херсонської і Запорізької областей вже майже доконаний факт. Зрештою, Путін «рідко не робить те, що говорить». Коли журналістка запитала своїх родичів у Донецьку, що вони будуть робити після анексії, вони відповіли, що не знають. Можливо, після останніх успіхів армії України вони все ще сподіваються, що все скасують в останню хвилину.
«Може нас не приймуть росіяни. Або можливо це станеться не дуже швидко. Зміна паспортів - не проста процедура. У будь-якому випадку, це здається відчайдушним вчинком», - сказала тітка Василюк.
«Можливо це відчайдушний крок. Але це не змінює правду: мою сім’ю не визволяють. Її підкорюють», - пише журналістка.