Пропозиція зрадити Україну надійшла Олександру Вілкулу на другий день російського вторгнення. «Колишній колега» зателефонував політику, коли російські війська просувалися до Кривого Рогу.
«Він сказав: Олександре Юрієвичу, подивіться на карту, бачите, ситуація вже визначена. Підпишіть угоду про дружбу, співпрацю й оборону з Росією. І у вас будуть хороші відносини з ними. Ви станете впливовою людиною в новій Україні», - пригадав він розмову з одним з колишніх міністрів проросійського режиму Віктора Януковича.
Але, як пише New York Times, Вілкул відповів на таку пропозицію «лайкою». За його словами, сіра зона в українській політиці повністю випарувалася. Ракетні удари по Кривому Рогу переконали його, що єдиний доступний вибір - це чинити опір.
Якщо перші місяці війни проти України стали повною катастрофою для російської армії, російське вторгнення загалом викрило ще один великий провал: Москва неправильно оцінила політичний простір країни, яку вона атакувала. Цей прорахунок коштував життя російських солдат не менше, ніж погано продумана тактика танкістів, чиї бойові машини застрягли в болотах.
Кремль вступив у війну з розрахунком отримати швидку і безболісну перемогу, очікуючи, що уряд Володимира Зеленського розпадеться. А чиновники з переважно російськомовних регіонів з радістю замінять його. Але цього не сталося. Політологи кажуть, що найбільше політична сліпота вилізла боком Москві у східних регіонах України. За виключенням кількох невеликих сіл Росія не змогла переманити місцевих політиків на свій бік. Правоохоронні органи України відкрили 38 справ про державну зраду. І всі вони стосуються окремих випадків зради чиновників низького рівня.
«Ніхто не хоче бути частиною тієї штуки за стіною», - сказав виданню колишній депутат від Кривого Рогу Костянтин Усов, маючи на увазі російську ізольовану авторитарну систему.
Він пояснив, що ця російська система нікому в Україні не здається привабливою включно з тими українцями, які розмовляють російською мовою.
«Ми - частина чогось світлого. Воно тут, з нами, у нашому таборі. А вони нічого не можуть запропонувати», - додав він.
Інші помітні політики, яких раніше вважали проросійськими - це мер Харкова Ігор Терехов і мер Одеси Геннадій Труханов. Вони обоє лишилися вірними Україні й стали ярими захисниками своїх міст. Так само як і лідери на південному сході країни, прості українці теж борються. Вуличні протести в окупованому Херсоні продовжуються попри смертельну загрозу. Один чоловік виступив проти російського танка. Криворізькі шахтарі не демонстрували жодних ознак прихильності до Росії.
«До початку війни у нас були зв’язки з Росією. Але це вже в минулому. Ні в кого немає сумнівів, що Росія нас атакувала», - сказав 36-річний інженер металургійного заводу Сергій Жигалов.
New York Times пише, що південь і схід України сильно вплетені в радянську й російську історію. Металургійна і вугільна промисловості стали визначальними для цих регіонів. В Кривому Розі й навколо міста є великі поклади залізної руди. А в регіоні ближче до Донецька багато вугільних шахт. Кривбас і Донбас породили металургійну промисловість, яка приваблювала людей різних національностей як в часи Російської імперії, так і період СРСР. Російська мова поширилася в містах як мова міжнародного спілкування. Хоча села здебільшого лишилися україномовними. Регіони роками обирали проросійських політиків, таких як Вілкул, які просувають радянські свята й культуру, дратуючи багатьох українців. Наприклад, в Кривому Розі він влаштував гучне святкування Дня перемоги в радянському стилі під російську пісню «Катюша». Більш важливо те, що Вілкул прийшов в політику в команді проросійського президента Віктора Януковича. Він обіймав посаду віце-прем’єр-міністра в проросійському уряді, аж поки вуличні протести не повалили режим в 2014 році.
Більшість членів кабінету Януковича втекли разом з ним в Росією. Але Вілкул залишився в Україні, будучи впливовим політиком в Кривому Розі, де його батько обіймав посаду мера міста. Москва звернула на нього увагу. В день початку війни він був одним з найпопулярніших проросійських політиків. Тож невдовзі йому зателефонував колишній міністр внутрішніх справ часів Януковича Віталій Захарченко, який втік в Росію. Він переконував Вілкула, що йому краще почати співпрацювати з росіянами. Але політик запевняє, що навіть «не розглядав» таку можливість.
Вілкул переконаний, що його неправильно зрозуміли як Росія,так і націоналісти в Україні. Він розповів New York Times, що його прадід колись воював з російськими білогвардійцями на початку минулого століття. Тож, за словами Вілкула, його сім'я «воює з росіянами на цих землях вже сто років». Він додав, що Кремль сплутав його повагу до ветеранів Другої світової війни й підтримку прав російськомовних в країні з потенційною лояльністю до відновлення Російської імперії. Він переконаний, що Росія страждає від «класичної манії величі».
«Вони помилково вирішили, що спільна мова і цінності, такі як підхід до Другої світової війни й православ’я - це ознака того, що їх тут хтось любить», - сказав Вілкул.