Станіслав Асєєв, журналіст, автор DT.ua, 29.12.2019 р звільнений з полону ДНР в результаті обміну. Чому його світогляд докорінно змінився? Чим "донецькі" відрізняються від решти України? Що за світ існує в підвалах ДНР? Які люди наглядають там за полоненими? Чому багато "ополченців" більше не вірять у свої "республіки"? Чи можна на терезах обміну зважити страждання полонених і правду про злочини "Беркуту" на Майдану? На ці та інші складні питання Станіслав Асєєв відповів у своєму інтерв'ю DT.ua.
"Я читав українські ЗМІ і в Інтернеті наштовхнувся на рубрику "Листи з окупованого Донбасу" на "Радіо Свобода". Був порив написати, і я це зробив. Вийшло, - розповідає Станіслав Асєєв про те, як прийшов у журналістику. - З іншими виданнями, з Сергієм Рахманіним мене звів уже мій університетський товариш Єгор Фірсов. Я повністю усвідомлював, що української журналістики на окупованій території немає. Для того, щоб давати якісь якісні та об'єктивні оцінки, треба перебувати всередині цього конфлікту. Бо там величезна кількість мозаїк, із котрих складається загальна картина. Це ж не тільки текст, фото чи відеосюжет, а ще ментальна і психологічна складові людей, які там перебувають. З якими я постійно спілкувався".
"Незважаючи на шлейф зачарування "русским миром", я відразу зрозумів, що так звані ДНР/ЛНР - не моя історія. З урахуванням того, що я побачив першого березня на першому сепаратистському мітингу з Губарєвим та іншими тогочасними персонажами. Для мене була очевидною абсурдність якихось "республік" на українській території, - продовжує Асєєв. - Згодом усі ці люди, які не поділяли мого бачення, з політичних противників перетворилися, по суті, на ворогів.
Тема Майдану більш хвороблива для мене. Я не підтримував Євромайдан, коли він починався. З двох причин. По-перше, не пов'язував європейських цінностей із підписом Януковича. По-друге, коли постало питання зміни політичного режиму, я був упевнений, що якісно нічого не зміниться. Досі вважаю, що не помилився стосовно цього. А стосовно того, що відбувалося вже під час Революції Гідності, та загибелі людей - то я не маю морального права про це говорити, бо мене там не було. Я можу тільки припускати, що в ситуації, котра тоді склалася, все могло бути тільки так, а не інакше".
"І в мене є підстави робити такі припущення. Бо в "Ізоляції" я зустрів уламки старого режиму Януковича. І з фрази, яку я завжди сприймав як медійний штамп, вона перетворилася на реальність. Я усвідомив, що це справді був режим, який вріс у тіло держави через спецслужби, політику й кримінал. У в'язниці я зустрівся, буквально, з представниками всіх цих трьох напрямів.
Я навіть уявити не міг масштабу того режиму, в якому сам же доти жив. Що, мабуть, не дивно. Бо в часи Януковича я благополучно вантажив вагони. А коли живеш життям від домівки до роботи й назад, то навряд чи тебе може цікавити політика. Однак зацікавленість усе-таки прийшла. Через підвали, електрику, катування. І в цьому сенсі я, звісно, війні вдячний. Хоч би як пафосно чи цинічно це звучало. Свідомість змінилася кардинально", - закінчив колишній в'язень донецької спецв'язниці "Ізоляція".
Раніше Станіслав Асєєв заявив, що досвід який він отримав з полону, за великим рахунком нікому не потрібен. І це правильно
Журналіст поділився також, що йому нема чого сказати сім'ям загиблих на Майдані. Але він їх розуміє
Детальніше читайте в матеріалі Інни Ведернікової "Станіслав Асєєв. Як впав мій "русский мир" на сайті DT. ua
Повну відеоверсію інтерв'ю з Станіславом Асєєвbм дивіться тут