На сьогодні Міноборони і Генштаб ЗСУ реформують самі себе. У січні вони ознайомили громадськість зі своїми поглядами на ключові трансформації армії. З одного боку, позначилися контури руху ЗСУ та з'явилися підстави для дискусії. З іншого – виявилася наявність чималої кількості розбіжностей між Міноборони і Генштабом, а в деяких випадках – ледь не протилежні погляди на головні завдання.
У своїй статті для DT.UA директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак зазначає, що народжена Генштабом "Візія" або бачення розвитку армії на найближчі 10 років, в першу чергу передбачає забезпечення успішного стримування агресора, тоді як головним орієнтиром для військового міністра залишаються стандарти НАТО. Хтось може зауважити, що тут не так вже багато протиріч. Особливо, на тлі відсутності й у міністра оборони, й у начальника Генштабу амбіцій щодо створення професійної армії.
Експерт каже, що іншими словами, армія (за задумом нинішніх військових керівників) і через десять років залишиться робітничо-селянським утворенням із вибірковим призовом, досить низьким рівнем мотивації і, як результат, - з низьким авторитетом у суспільстві, зате високим рівнем небойових втрат.
Що стосується оцінки потенційних бойових втрат, то вони значною мірою пов'язані зі здатністю перевести армію України на сучасні системи озброєння з акцентом на нові технології. Тому є сенс звернутися до запропонованих пріоритетів переозброєння. Послання Генштабу ЗСУ включає значну частину позицій переозброєння армії, що як пріоритети рекомендовані у 2019 році ЦДАКР та Українським інститутом досліджень безпеки. Йдеться про вписані у "Візію" "в першу чергу сучасні засоби розвідки, радіоелектронної боротьби, зв'язку, ППО, засоби вогневого ураження (підвищення їх точності і дальності)".
Проте в Генштабі механічно "відсікли" такі очевидні "технологічні" напрямки, як розвиток безпілотних авіаційних комплексів (БАК), наземних і морських безекіпажних бойових систем, а також створення єдиної автоматизованої системи управління ЗСУ. У свою чергу, Міноборони, заявивши вустами міністра Андрія Загороднюка про зміни підходів до формування держоборонзамовлення (ДОЗ), визначило пріоритетами розвиток ВМСУ, засоби ППО, БАК, засоби РЕБ, зв'язок та автоматизацію.
Бадрак підкреслює, що відмінності у формуванні пріоритетів очевидні. Також незрозуміло, як при їх формуванні враховувалися можливості придбання необхідної техніки. Наприклад, позиція "Розвиток надводної та сухопутної компоненти флоту, включно з протикорабельним береговим арсеналом" (Міноборони) складна для виконання, тому що закупівля серійних ПКР "Нептун" і поява ракетних катерів можливі не раніше 2021-го року. До того ж військові моряки не бажають отримувати штучно роздуту до занадто дорогої розробку "Кузні на Рибальському". Тому з Міноборони йдуть чутки про плани купити у США протикорабельні ракети "Гарпун" разом із береговими ракетними комплексами. Невідомо, чи оцінював хтось, чи не обнулить такий крок багаторічні роботи над "Нептуном". Також невідомо, чи проводив хто експертизу можливої закупівлі імпортних катерів.
Схожа ситуація, за словами Бадрака, із засобами ППО. ДержККБ "Луч" активно розробляє ЗРК дальністю до 50 км, Міноборони висловилося за закупівлі американських ЗРС Patriot та F-16. Можливо, в разі виходу на великі політичні домовленості, такі рішення були б виправдані. Але сьогодні, наскільки відомо, таку експертизу ніхто не проводив. Останній раз серйозно думали про літаки для українських ПС ЗСУ у 2008 році, розглядаючи китайський планер і українсько-західні комплектуючі. З іншого боку, якщо закупівлі ЗРС Patriot для України поки недосяжні з політичних причин, придбання F-16, з урахуванням підготовки інфраструктури, пілотів та організації сервісу, знищить третину національної оборонної промисловості.
Детальніше про нинішній стан справ в українській армії читайте у матеріалі Валентина Бадрака "Армія-2020: Між деклараціями і реаліями".