МІПЛ з'ясувала, ким є жінки, яких бойовики збиралися передати Медведчуку

Медійна ініціатива за права людини з’ясувала, ким насправді є жінки, яких бойовики ОРДЛО збиралися віддати без обміну проросійському політику та куму президента РФ Віктору Медведчуку. Всього окупанти збиралися “передати” чотирьох жінок.

Одна із жінок – Наталія Стаценко, затримана 19 липня 2019 року в Донецьку. Колишня заручниця Олена Лазарєва розповіла МІПЛ, що одного разу бачила її у Донецькому СІЗО під час прогулянки. Вона додала, що лікаря шкірно-венерологічного диспансеру Макіївки звинуватили у шпигунстві.

Журналіст Станіслав Асєєв, якого кілька років незаконно утримували окупанти, також розповідав у коментарі “Радіо Свобода”, що Стаценко затримали, коли бойовики отримали доступ до його сторінок у соцмережах. Тоді окупанти написали жінці та схопили її. 

"Вона була кинута на підвал тільки за те, що спілкувалася зі мною. У цієї жінки зараз колосальні проблеми зі здоров'ям: їй потрібна операція на хребті. Ми неодноразово піднімали це питання в ТКГ, сформували список з 11-ти людей, яким дійсно потрібна термінова медична допомога і запропонували звільнити з гуманітарних міркувань", – пояснив тоді Асєєв.

Також бойовики хотіли “передати” Світлану Довгаль, яка зникла 22 липня 2019 року. Жінку звинуватили у шпигунстві. Згідно з відкритими джерелами, Довгаль після окупації Донецька виїжджала до Києва, де шукала роботу. Однак, згодом вона повернулася в Донецьк і працювала адміністратором у готелі "Вікторія", який окупанти вважають "державним готелем "ДНР".

За даними МІПЛ, майже весь час Довгаль утримували в “Ізоляції” - таємній в’язниці, у якій катують людей. Деякі колишні заручники бачили там жінку.

"Після того, як її привезли у камеру, дали аркуш – щось писати. За добу забрали. А коли ввечері повернули, вона ледь зайшла – була уся у синцях. Потім кинули у підвал. У Світлани цукровий діабет", – зазначила одна зі звільнених полонених. 

При цьому станом на весну 2020 року так званий “судовий процес” ще не розпочався.

Серед чотирьох жінок опинилася і Катерина Котенко – жителька Стаханова Луганської області. Згідно з даними, поширеними окупантами, жінку “засудили за шпигунство на користь України” до 12 років. Бойовики визнали її винною нібито у сприянні діяльності іншого місцевого жителя Дмитра Праваторова. 

"Будучи дружиною військовослужбовця "народної міліції "ЛНР", Котенко займалася збором і передачею відомостей, що становлять державну таємницю", - стверджували представники контрольованих Росією НЗФ. 

Водночас за даними МІПЛ, Праваторова затримали 4 грудня 2019 року. Вже 13 квітня 2020 року його доставили в Краснолуцьку виправну колонію №19, де його утримують дотепер. При цьому Праваторова окупанти засудили за “крадіжку майна”, а не за “державну зраду” чи “шпигунство”. 

Колишні заручниці, яких утримували в Луганську, розповіли про те, що Котенко потрапила у полон випадково після того, як її побачили поряд із працівником СБУ у кафе на підконтрольній Україні території. За даними МІПЛ її чоловік, справді, служить у лавах бойовиків.

Крім того, окупанти збиралися “передати” Наталію Савченко, яка також родом із Луганська. Жінка працювала лікарем-гінекологом в одній із місцевих лікарень. Вказано, що з перших днів від початку збройного конфлікту в Донбасі жінка пішла медиком у батальйон бойовиків "Зоря". 

Її затримали у серпні 2017 року та звинуватили у сприянні СБУ в ліквідації "начальника управління народної міліції" "ЛНР" Олега Анащенка. Останній загинув вранці 4 лютого 2017 року у Луганську через підрив автомобіля. У МІПЛ зазначили, що Савченко була однією з трьох жінок, які проходили у цій справі. Вона опинилась на місці події та надавала медичну допомогу одному з бойовиків, яких "ЛНР" також підозрювала у "держзраді". Перші сім місяців жінку утримували у підвалі "МГБ" "ЛНР" під чужим прізвищем.

“Коли опиняться ці чотири жінки на волі, наразі не відомо. Як і не відомо, чи може розширитися список”, - зазначили у МІПЛ.

У Медійній ініціативі за права людини додали, що таку спробу звільнення цивільних, попередньо викрадених проросійськими бойовиками, можна розглядати як:

• намагання ОРДЛО використовувати заручників як засіб політичного тиску на Україну і в інтересах окремого політика;
• демонстрацію, тобто бажання дискредитувати Тристоронню контактну групу. Мовляв, Мінський процес без участі окремої особи як "посередника" неефективний;
• імітацію Росією, що прямі перемовини з ОРДЛО могли б бути "ефективними", і їх представники діють "самостійно".

16 січня окупаційні адміністрації ОРДЛО заявили, що ініціюють передачу українських громадян, серед яких є жінки, люди похилого віку та хворі, - народному депутату, голові політради ОПЗЖ Віктору Медведчуку. Обмін було заплановано на 20 чи 21 січня.

Рішення окупантів залучити приватну особу до міждержавного і міжнародного врегулювання збройних конфліктів жорстко розкритикували в українській делегації у Мінській групі та Міністерстві закордонних справ.

Голова делегації Леонід Кравчук заявив, що приватні особи не мають повноважень втручатися в ці питання, тому розцінює заяви окупантів як спробу Росії уникнути домовленостей.

У МЗС наголосили, що своїм рішенням Росія свідомо нівелює роль ОБСЄ у звільнення утримуваних осіб. Країна-агресор давно хоче змусити Україну вести прямі переговори з терористами.

Представники України у Мінському процесі зазначають, що Росія і Медведчук намагаються аморально використати полонених у власних політичних інтересах.

Звільнених у межах одностороннього обміну українців перевірить Служба безпеки України. Адже хто ці особи, чи були вони верифіковані в списках на звільнення, в якому стані вони – поки що невідомо.