На сьогоднішньому засіданні уряду затверджено пакет законопроєктів, що стосуються законодавчих змін у зв’язку з приєднанням України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення.
З документами можна ознайомитись тут.
Зокрема, законопроєктами передбачається внесення змін до КУпАП та ККУ щодо посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за невчасне надання статусу дитини-сироти або позбавленої батьківського піклування та за незаконні дії щодо влаштування дітей-сиріт або позбавлених батьківського піклування відповідно. Також законопроекти передбачають впровадження діяльності ліцензованих агентств з усиновлення на території України.
Подія очікувана і передбачена ще указом президента №721/2019 від 30.09. 2019 р. "Про деякі питання забезпечення прав і законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківської опіки, розвитку та підтримки сімейних форм виховання", де пунктом номер один значилось міжнародне всиновлення і приєднання України до Гаазької конвенції.
Винесення цих законопроєктів у ВРУ стане вже восьмою спробою (починаючи з 2001 р.) приєднання України до Гаазької конвенції з міжнародного усиновлення.
Однак Гаазька конвенція - не панацея. І вона далеко не на верхніх позиціях переліку найважливіших українських проблем, які потребують негайного вирішення. Спочатку годилося б навести лад у пріоритетному, національному всиновленні, у процесі якого сьогодні на всіх рівнях є дуже великі проблеми, що створюють штучні перепони як у реалізації права дитини на сім'ю, так і в бажанні потенційних батьків це право забезпечити.
Про ризики, які створює Україні приєднання до Гаазької конвенції, детальніше читайте в статтях редактора відділу «Соціум» Алли Котляр «Долі на експорт? або Пріоритети президентського указу про дітей» та «Долі на експорт-2?»