Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поставив крапку у справі довічно ув’язненого Олександра Рафальського – зізнання у вбивстві п’яти людей з нього вибивали правоохоронці. Сам Рафальский не дожив до цього рішення, помер у в’язниці за загадкових обставин п’ять років тому, повідомляє правозахисник Вадим Човган.
«Був в Україні такий засуджений довічно Олександр Рафальський. Його засудили за вбивство п'яти людей у 2001 році. Він та правозахисники не раз заявляли, що він невинен, і що зізнання у вбивстві з нього вибила міліція, аби віджати бізнес. (…) Сьогодні ЄСПЛ постановив, що його катували міліціонери, аби вибити з нього зізнання», - пише він у Facebook.
У суді було встановлено, що правоохоронці лупцювали підозрюваного, били електричним струмом і душили. Після побиття Рафальському зробили дві операції із видалення забійних гематом.
«Слідство затягнулося на понад 12 років... Аж поки Рафальський не помер за загадкових обставин у тюрмі п’ять років тому», - додає правозахисник.
Втім, суд постановив, що Рафальського дійсно катували. Родині незаконно засудженого присудили 15 тисяч євро компенсації.
Перемогу у цій справі Човган вважає заслугою матері Олександра Рафальського пані Тамари. Жінка роками їздила на всі столичні мітинги на підтримку незаконно засуджених, ходила на комітети Верховної Ради і телеканали, надала гучного розголосу справі Рафальського і кругом просила чиновників, щоб допомогли зі справою її сина.
Пані Рафальська не припинила боротьбу навіть після смерті сина: вона продовжувала ходити на мітинги та засідання високого рівня на підтримку незаконно засуджених, домагалась прийняття закону, який би допоміг переглянути інші сумнівні вироки засуджених.
«І хоча такий закон і досі не прийнято, сьогодні пані Тамара перемогла – у Європейському суді з прав людини. Суд постановив, що її сина катували міліціонери, аби вибити з нього зізнання», - додає Човган.
Інтереси родини Рафальських у ЄСПЛ представляли адвокати Аркадій Бущенко, Олена Сапожнікова та Віктор Колбанцев.
Що ж до міліціонерів, причетних до катування Рафальського та фабрикації справи, то вони, імовірно досі залишаються на волі. Втім, правозахисник переконаний, що публічний розголос допоможе притягнути їх до кримінальної відповідальності.
Олександра Рафальського затримали у Києві 13 червня 2001 року, чоловіка звинуватили у вбивстві чотирьох осіб. Затриманого катували 12 діб: били гумовими кийками, застосовували електричний струм, стріляли над головою холостими патронами, вивозили до лісу копати собі могилу. Однак він відмовлявся підписувати зізнання у злочині, якого не скоював.
30 липня 2004 року суд засудив Рафальського до довічного ув’язнення. Вирок ґрунтувався на свідченнях трьох чоловіків, які нібито виступали в якості співучасників вбивства. На суді «свідки» зізнались, що обмовили себе та Рафальського під тортурами правоохоронців.
За кілька років за загадкових обставин пішли з життя свідки Олена та Володимир Харченко, а також Іван Чернак (ключовий свідок у справі). На тілі Харченка було виявлено тілесні ушкодження.
Справа Рафальського тривалий час перебувала на контролі Моніторингової місії ООН, у 2009 році представництво Верховного Комісара ООН з прав людини марно намагалося отримати інформацію щодо результатів розслідування, проведеного відносно працівників міліції, які катували Рафальського.
Батьки Олександра, Тамара та Анатолій Рафальські, були одними з перших столичних бізнесменів, на початку 1990-их вони відкрили підприємство «Полімер захист», що спеціалізувалося на виготовленні та продажу полімерних матеріалів. Подружжя пов’язує справу сина із бажанням рейдерів захопити недобудований магазин у Тетієві на Києвщині.