Помітні зрушення в російській еліті сталися саме після провалу російської армії на Харківщині. Посилилися так звані "яструби", включно з воєнкорами і пропагандистами на центральних каналах. У результаті, Владімір Путін прогнувся під Євгєнія Прігожина й Рамзана Кадирова, нагородивши останнього — після наїзду на російське командування (!) — черговим званням. Змінилася стратегія війни. І якщо для патріарха Кіріла це вже справжній хрестовий похід, а для Кадирова — джихад, то для Путіна — оголошена часткова мобілізація людей і економіки.
Путін та його оточення усвідомлюють, що програш Україні — це крах Росії. Ставки — максимальні. Тож під час інтерв'ю Інні Ведерніковій військовий аналітик Агіл Рустамзаде спрогнозував, як ситуація може розвиватися далі.
"Я завжди казав, що ця війна закінчиться розколом Росії. Однак розуміння цього до самих росіян прийшло тільки зараз. Вони відчувають, що втрачають свою країну. Поки що не усвідомивши, що це проблема не тільки Путіна, а що вони всі під цим підписалися, - зауважив експерт. - Рівень підтримки війни в Україні коливається, за даними різних джерел, від 70 до 85%. Це колективна відповідальність росіян. Так, можуть бути якісь внутрішні чвари, розбірки, когось підніматимуть, когось — опускатимуть, але навряд чи навіть втрата Херсона приведе до істотних зрушень у свідомості росіян, у свідомості російської політичної еліти".
Найімовірніше, вони постараються взяти паузу, ввійти в переговірний процес, щоб, скажімо, через два-три або п'ять років розпочати нові військові дії, вважає Рустамзаде. Але цивілізований світ це розуміє. Як і те, що такі країни-ізгої, як Росія та Іран, — це тривала загроза всім.
"Тому ці країни будуть розвалювати й не дадуть їм можливості зберегти свою територію. Їх будуть ділити. Тому в мене великі сумніви, що хтось примушуватиме Україну вести переговори з Росією", - зауважив експерт.
Він додав, що навіть попри це, партнери України не хочуть значно збільшувати наступальний потенціал ЗСУ, аби проти РФ працювали не тільки військові інструменти, а й політичні, і економічні.
"Ось тому вони передають вам зброю не в повному обсязі, вони дозують ваші наступальні можливості. І це вам на користь. Якщо Росія не буде як держава сипатися під тягарем своїх проблем, то ваш вихід на кордони 1991 року нічого не дасть, ви залишитеся під такою самою загрозою. І це правильний підхід. Коли працюють усі інструменти і витіснення противника відбувається повільно. Адже одна річ — коли вас затиснули, як пацюка, і ви мусите щось робити. Зовсім інша — тиснути день у день, коли ви починаєте звикати і слабшати в реакціях", - пояснив Рустамзаде.
Більше матеріалів Інни Ведернікової читайте за посиланням.