Коли говорять про капітал громад, то здебільшого мають на увазі фінансовий капітал. Втім, часто не згадується капітал територіальний, який може стати не менш важливим ресурсом для розвитку міста, села й країни загалом. Про це пише експертка у сфері управління спадщиною та сталого розвитку, керівниця Центру розвитку музеєзнавства та пам'яткознавства Олена Жукова в статті “Як природа та культурна спадщина може стати капіталом громад”.
Як зазначає експертка, Україна — це країна з багатою історією, унікальною природою, де кожен куточок пронизаний культурною та природньою спадщиною, й саме це і є територіальний капітал.
Здавалося б, як ліс, річка, руїни якогось замку, археологічна спадщина чи закинутий металургійний комбінат можуть перетворити бідну, депресивну територію на квітучу та розвинену? Але це — територіальний капітал, який часто недооцінюють громади.
Ключова концепція полягає в тому, що села, міста й цілі регіони розвивають конкурентоспроможність, коли використовують специфічні й унікальні для них ресурси у спосіб, який важко повторити на інших територіях. Орієнтуючись на такі особливості, кожен регіон розробляє індивідуальні програми розвитку, відповідно до потреб місцевих громад.
“Інвестиції в покращення й посилення територіального капіталу створюють точки тяжіння — місця, які приваблюють людей, інтереси й стейкхолдерів, де цікаво бувати, працювати, жити, вести бізнес і куди вигідно інвестувати”, - пояснює експертка.
За її словами, для того, аби територіальний капітал почав працювати на благо людей, у нього потрібно не просто інвестувати, а інвестувати грамотно.
Українські громади здебільшого намагаються віддати власний територіальний капітал якомусь інвестору, підприємцю. Втім, є величезна різниця між приватними інвестиціями та інвестиціями громад (коли частина бюджету йде на розвиток, під яким маються на увазі соціальні, культурні, екологічні й економічні покращення територій).
З іншого боку, громада може самостійно інвестувати в покращення власного територіального капіталу, створюючи таким чином умови для притоку грошей ззовні, притоку інтересів і зацікавленостей, у яких починають заробляти не окремі бізнеси, а економічно активні громадяни.
За словами експертки, таких рішень, дій та інвестицій, які опираються на наукові методики роботи з територіальним капіталом, — багато. Якщо їх застосовувати, то громада буде зростати, посилюючи соціальні, культурні, екологічні й економічні покращення.
Тим часом українські сільські громади переживають занепад. Про те, яку політику провадить держава щодо розвитку сільських територій, чи намагається зберегти в селах людей, як уплинула на ситуацію війна і що треба зробити, аби врятувати сільські громади від зникнення, розповідав директор із науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, один з авторів децентралізації Анатолій Ткачук.