Мешканці України — окрема й унікальна популяція. Про це пише Ярина Скуратівська у статті «На рівні ДНК: братні народи чи ворожі країни?» на сайті ZN.UA. У межах проєкту українські науковці просеквенували геноми 97 людей. За результатами досліджень створили базу відмінності популяції України від сусідніх.
Лікарка-генетикиня, PhD Христина Щубелка, яка працює в Ужгородському та Оклендському (США) університетах, пояснює: «Ми досліджували, скільки в нас нових невивчених мутацій, які призводять до тих чи тих наслідків для здоров’я».
«Під час дослідження ми знайшли дуже багато нових мутацій, які не були раніше каталогізовані», — додає генетик і айтівець Валтер Волфсбергер, який займається біоінженерією у США.
За результатами аналізу цих мутацій науковці створили мапу, на якій видно, наскільки ми відрізняємося від сусідніх популяцій.
Що ж виявили науковці? Мешканці України — окрема й унікальна популяція.
«Україна має своє місце, не зливається з іншими країнами. Це означає, що ми тривалий час розвивалися як дещо ізольовано, так і постійно мали зв’язки із сусідніми країнами. І це видно в геномах», — пояснює Христина Щубелка.
Валтер Волфсбергер зазначає, що завданням дослідження було сфокусуватися на різноманітті популяційних змін: «Зміни творяться завдяки історії міграції — коли люди одружувалися, подорожували, сім’ї були переселені тощо».
Сам науковець, хоча й має екзотичні для нас ім’я та прізвище, народився й виріс в Україні та вважає себе українцем. «В мене — 15% геному, який відстежується до сучасних німців. Більше — загалом українських мутацій. Цікаво, що є ще польські, хоча, наскільки я знаю, польських родичів у сім’ї немає».
Тут історія генного дослідження Валтера демонструє те, що тестування (особливо комерційне) не завжди є досконалим.
«Польський слід пояснюється тим, що поляки проаналізували геном трошки раніше, й тепер усі мутації з нашого регіону зазначатимуться в тестах як польські», — пояснює Волфсбергер.
Зрештою, навіть таке точне дослідження, як генетичне, наразі перебуває на етапі збору інформації. Тож покладатися варто на кілька джерел, радить Валтер тим, хто шукає власне коріння лише в генних дослідженнях: «Як у детективній роботі, спиратися на один доказ не можна».
Нещодавно вчені заявили про те, що розмір мозку людини збільшується кожне десятиліття, починаючи як мінімум з 1930-х років. Дослідники вважають, що це збільшення мозку є відповіддю на покращення навколишнього середовища у ранньому віці і може виступати в ролі буфера проти загрози розвитку деменції у літньому.