Андрій Дехтяр перебував на завершальній стадії переговорів про продаж свого українського технологічного стартапу британській компанії, коли в домовленостях виникла невелика затримка: Харків, його рідне місто і штаб-квартира його бізнес-консалтингової компанії "Роздум", потрапили під постійні російські обстріли. Потенційний покупець, компанія Adaptavist, пообіцяла завершити комплексну перевірку і повернутися до Дехтяра з остаточною пропозицією до кінця лютого 2022 року. Але за кілька днів до цього терміну, 24 лютого, Владімір Путін віддав наказ про повномасштабне вторгнення в Україну, і Дехтяр та його 15 співробітників опинилися на лінії фронту, пише видання Financial Times.
"26-го числа я отримав повідомлення [від компанії Adaptavist]: "Ми можемо зробити паузу на деякий час, тому що ми не зовсім розуміємо, що відбувається", — розповідає Дехтяр.
Андрій Дехтяр відповів, що він має зосередитись на переїзді людей і що з ним все гаразд. Він вважає, що це був дуже дивний час: люди переміщались по всій Україні та працювали в дивних місцях, але головне те, що бізнес продовжував працювати.
У середині квітня, коли Харків щодня обстрілювали ракетами, Дехтяр отримав повідомлення від Саймона Хейтона-Вільямса, виконавчого директора організації Adaptavist: "Вибачте, що ми так довго не відповідали. Якщо ви готові, ми також готові здійснити покупку".
Коли буде написана історія війни в Україні, в бізнес-посібниках має з'явитися сторінка, яка розповідатиме про дивовижну стійкість українських технологічних підприємців та інженерів. Ніде немає такого, як у Харкові, індустріальному центрі, що перетворився на технологічний центр, який досі є мішенню для ракет, запущених з Росії.
З 511 технологічних компаній, що базувалися в місті до лютого 2022 року, 500 все ще працюють, хоча їхні інженери роз'їхалися по всій Україні, розповідає Ольга Шаповал, 41-річна очільниця харківського технологічного "кластеру". Ольга Шаповал також розповіла про те, чому плани на випадок непередбачуваних обставин мають значення.
"Ми жартуємо, але лише частково, що українські ІТ-компанії мають найбільший досвід у зменшенні ризиків. Ми дійсно стали експертами в тому, які частини планів забезпечення безперервності бізнесу працюють, а які ні", — повідомляє Шаповал.
"Роздум", консалтингова компанія, що спеціалізується на використанні технологій для оптимізації бізнесу, була однією з багатьох технологічних компаній, які відновили свою роботу протягом тижня після російського вторгнення. 42-річний Дехтяр каже, що ключовим фактором було планування, засноване на досвіді.
"Коли в 2014 році Росія вторглася до Криму, а потім почалися бойові дії на південному сході України, ми подумали: "Що ми будемо робити, якщо війна прийде сюди". Тому ми вивезли все, що могли, за межі України. Ми замінили комп'ютери на ноутбуки, щоб за потреби можна було просто виїхати", — пояснює Андрій Дехтяр.
Дехтяр вважає довіру золотою ниткою, що пов'язує воєнний досвід його міста і його компанії. За його словами, рішення Adaptavist придбати його бізнес відображає довіру в їхніх стосунках. Дві компанії співпрацювали кілька років і вперше обговорили можливе придбання у 2017 році.
Угода була завершена в листопаді 2022 року на тих самих умовах, які обговорювалися наприкінці 2021 року. Оскільки 95% його клієнтів знаходяться за межами України, і багато з них прагнуть залишатися лояльними, зважаючи на скрутне становище країни, його бізнес у 2022 році зріс на 30%.
Багато інших стартапів також мали напрочуд хороші результати у 2022 році. Технологічний сектор був єдиною світлою плямою в українській економіці того року, зростаючи на 5%, хоча минулого року він знову сповільнився.
Минулого року український технологічний сектор скоротився до рівня 2021 року. Більшість клієнтів українських технологічних компаній знаходяться в Америці, і Шаповал каже, що побоювання щодо рецесії в першій половині 2023 року призвели до зниження попиту на технологічні партнерства. Американські клієнти також стали більш обережними щодо ризиків ведення бізнесу з українськими компаніями.
Про те як працювати підприємцю, якщо навколо війна — читайте у статті Олександра Болтяна.