Вузьке коло співробітників української розвідки старанно співпрацювало з ЦРУ і поступово стало життєво важливим для американців. У 2015 році генерал Валерій Кондратюк, тодішній голова військової розвідки України, прийшов на зустріч із заступником начальника ЦРУ і без попередження передав стос надсекретних файлів. У цій першій пачці були секрети Північного флоту ВМФ Росії, включно з докладною інформацією про нові конструкції російських атомних підводних човнів, пише The New York Times.
Невдовзі з його кабінету стали регулярно виходити групи співробітників ЦРУ з повними рюкзаками документів.
"Ми зрозуміли, що нам потрібно створити умови для довіри", – каже генерал Кондратюк.
У міру поглиблення партнерства після 2016 року українці стали виявляти нетерпіння щодо зайвої, на їхню думку, обережності Вашингтона та почали організовувати смертоносні операції, що порушувало умови, на які, на думку Білого дому, погодилися українці. Розгнівані офіційні особи у Вашингтоні погрожували припинити підтримку, але так і не зробили цього.
У 2014 році тодішній голова СБУ Валентин Наливайченко призначив Кондратюка начальником Департаменту контррозвідки СБУ. Вони створили новий воєнізований підрозділ, який був розгорнутий у тилу ворога для проведення операцій та збору розвідданих, які ЦРУ чи МІ-6 не могли їм надати.
Цей підрозділ, відомий як П'яте управління, був укомплектований офіцерами, які народилися після здобуття Україною незалежності.
"У них не було жодних зв'язків із Росією. Вони навіть не знали, що таке Радянський Союз", – сказав генерал Кондратюк.
Того літа рейс 17 авіакомпанії Malaysia Airlines, що летів з Амстердама до Куала-Лумпуру, вибухнув у повітрі і розбився на сході України, внаслідок чого загинули 298 людей: пасажирів та членів екіпажу.
П'яте управління протягом кількох годин після катастрофи підготувало перехоплені телефонні розмови та інші розвідувальні дані, які швидко поклали відповідальність на підтримуваних Росією сепаратистів. ЦРУ було вражене і вперше взяло на себе серйозні зобов'язання, надавши членам П'ятого управління та двох інших елітних підрозділів засоби захищеного зв'язку та спеціальну підготовку.
Влітку 2015 року п'ятий президент України Петро Порошенко призначив Кондратюка главою ГУР, де кількома роками раніше він розпочинав свою кар'єру. Це стало першим прикладом того, як особисті зв'язки, а не зміни у політиці поглибили участь ЦРУ у справах України.
На відміну від внутрішнього відомства, ГУР мало право збирати розвіддані за межами країни, зокрема в Росії. Але американці не бачили сенсу в розвитку цього агентства, оскільки воно не давало жодної цінної розвідувальної інформації про росіян.
Генерал Кондратюк, щоб зміцнити довіру організував зустріч зі своїм американським колегою з Розвідувального управління Міністерства оборони (DIA) та передав йому пачку секретних російських документів. Однак співробітники DIA поставилися до цього з підозрою та не рекомендували налагоджувати тісніші зв'язки.
За кілька місяців до цього, ще працюючи у внутрішній агенції, генерал Кондратюк відвідав штаб-квартиру ЦРУ в Ленглі, штат Вірджинія. На цих зустрічах він познайомився з офіцером ЦРУ, якого планували на посаду наступного начальника офісу в Києві.
Після довгого дня зустрічей ЦРУ взяло генерала Кондратюка на хокейний матч Washington Capitals. Начальник офісу ще не прибув, коли генерал Кондратюк передав до ЦРУ секретні документи про російський флот.
Після цього документи відправили аналітикам до Ленглі. Вони повідомили, що документи є справжніми, і після прибуття начальника офісу до Києва ЦРУ стало основним партнером генерала Кондратюка.
Генерал Кондратюк знав, що ЦРУ потрібне йому для зміцнення його власної агенції. У ЦРУ вирішили, що генерал може допомогти Ленглі. Йому було важко вербувати шпигунів у Росії, оскільки за його співробітниками велося суворе спостереження.
"Для росіянина дозволити завербувати себе американцю – значить здійснити абсолютну, вищу зраду. Але для росіянина, якого вербує українець, це просто розмова друзів за кухлем пива", – сказав генерал Кондратюк.
Новий начальник офісу регулярно відвідував Кондратюка. Вони зблизилися, що сприяло покращенню відносин між двома відомствами.
У січні 2016 року генерал Кондратюк прилетів до Вашингтона для зустрічі у Скаттергуді. Агентство погодилося допомогти ГУР покращити його можливості щодо перехоплення російських військових повідомлень. Натомість генерал Кондратюк погодився ділитися з американцями всіма необробленими розвідданими. Тепер партнерство стало реальним.
Найчастіше ЦРУ потрібно кілька років, щоб сформувати довіру до іноземного агентства та проводити спільні операці, однак з українцями це зайняло менше пів року.
Але ЦРУ мало "червоні лінії", воно не мало допомагати Україні проводити наступальні смертоносні операції.
Спочатку генерала Кондратюка роздратувало, коли американці відмовилися надати йому супутникові знімки з території Росії. Незабаром після цього він звернувся до ЦРУ за допомогою у плануванні таємної місії щодо відправлення спецназівців до Росії для встановлення вибухових пристроїв на залізничних складах. Коли Кондратюк про це повідомив ЦРУ, там "розлютилися". Бреннан, директор ЦРУ, зателефонував генералу, щоб переконатися, що місію скасовано.
Генерал Кондратюк скасував місію, але він засвоїв інший урок. "Надалі ми намагалися не обговорювати такі речі з американськими хлопцями", – сказав він.
Наприкінці того ж літа Кондратюк вирішив відправити до Криму групу, щоб закласти вибухівку на аеродромі і активізувати її, якщо росіяни захочуть атакувати. Цього разу він не запитав дозволу ЦРУ та звернувся до підрозділу 2245, який проходив спеціальну військову підготовку в елітній воєнізованій групі ЦРУ.
Переодягнений у російську форму, тоді ще підполковник Буданов переправив спецназівців через вузьку затоку на надувних катерах, висадившись уночі в Криму.
Але там на них чекав елітний підрозділ російських спецназівців. Українці відбилися, вбили кількох російських бійців, у тому числі сина генерала, а потім відступили до берегової лінії та кілька годин пливли до території, підконтрольній Україні.
Після цієї операції Бреннан зателефонував Кондратюку, щоб ще раз наголосити на "червоних лініях".
Генерал засмутився. "Це наша країна. Це наша війна, і ми маємо боротися", – відповів він, за словами одного з колег.
Удар із Вашингтону коштував генералу Кондратюку роботи.