На сьомому році протидії агресії Росії проти нашої країни, країна-агресор і досі може користуватись українськими надрами. Так, Інститут ядерних досліджень РАН з 2007 року має спецдозвіл на користування надрами Артемівського родовища кам’яної солі, і його досі не відкликано.
Експерти організації StateWatch отримали у своє розпорядження листа Державної служби геології та надр, в якому служба просить Раду Національної безпеки і оборони внести російський інститут до санкційного списку.
У листі, датованому серпнем 2020 року, йдеться, що дозвіл на користування надрами родовища 13 років тому було видано Міністерством охорони навколишнього природного середовища (зараз Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів). Строк його дії спливає у 2027 році.
«Дозвіл передбачає будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, зокрема для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин та відходів виробництва, а також скидання стічних вод», - йдеться у повідомленні.
В експертній організації вважають, що таке пізнє викриття свідчить про неефективність моніторингу впливу російських структур на економіку України.
«Те що інститут Російської академії наук був викритий серед власників спецдозволів на надра лише 2020 року свідчить про те, що система державного моніторингу потенційного та реального впливів російських структур на економіку в Україні неефективна», - каже голова StateWatch Гліб Канєвський.
Попри те, що Держслужба геології та надр звернулась до РНБО ще влітку, санкції на інститут Російської академії наук досі не накладені.
Експерти «Східної правозахисної групи» підрахували, що за шість років окупації частини Донецької і Луганської областей Росія вивезла з цієї території вугілля на $ 4,7 млрд. Вугілля з ОРДЛО змішується з видобутим у Росії і, за допомогою розгалужених тіньових схем, експортується в країни Європи. Тобто, Росія постачає туди крадене вугілля.
Докладніше про те, як Україні змусити Москву компенсувати втрати від військової агресії і витрати на відновлення мирного життя, і як у цьому можуть допомогти уроки Кувейту, читайте в статті Володимира Толкача і Володимира Цибульника «Рахунок агресору» у ZN.UA.