"Жорстокість повномасштабного вторгнення Росії в Україну шокувала багатьох, хоча українці та регіональні експерти відзначили, що сьогоднішні воєнні злочини відповідають ширшим прикладам російської агресії проти українців, яка тягнеться в минуле століть. Оскільки докази звірств і дані накопичуються, міжнародна правова спільнота уважно стежить за ситуацією".
Нижче ми наведемо переклад статті Atlantic Council авторства Крістіни Хук. Вона є доценткою кафедри управління конфліктами в Університеті штату Кеннесо та старшим науковим співробітником Євразійського центру того самого аналітичного центру AC. А також - провідною авторкою експертної доповіді “Ескалація Російською Федерацією геноциду в Україні: правовий аналіз”.
У травні 2022 року Центр прав людини Рауля Валленберга провели незалежне судове розслідування, яке визнало порушення Росією заборони Конвенції ООН про геноцид. Йдеться про пункт щодо прямого та публічного підбурювання до геноциду. У звіті визначено серйозний ризик геноциду. Іншими словами, перші кілька місяців повномасштабного вторгнення Росії в Україну надали достатньо доказів.
Конвенція ООН про геноцид юридично зобов’язує її 152 підписанти, зокрема Росію, діяти, як тільки вони дізнаються (або повинні були дізнатися) про ризики геноциду. Будь-які форми насильства слід засуджувати всюди, але геноцид визнаний міжнародним правом «злочином злочинів», оскільки він спрямований на найосновніше право громади на існування.
Жахи геноциду іноді приховують важливий момент в аналізі кричущих дій Росії проти українців. Хоча Конвенція про геноцид забороняє саме геноцидне насильство («вчинення геноциду»), вона також забороняє чотири інші пов’язані дії: змова з метою вчинення геноциду, спроби вчинити геноцид, співучасть у геноциді та пряме та публічне підбурювання до геноциду (стаття III). Підбурювальна лексика російських державних діячів давно відповідає стандарту «прямої і публічної» і є злочином без терміну давності.
“Я є головним автором нової доповіді Інституту нових ліній і Центру прав людини Рауля Валленберга, оновленого правового аналізу доказів порушень Росією Конвенції ООН про геноцид в Україні. Цей звіт містить майже шістдесят сторінок інформації з відкритих джерел, яку можна перевірити”, - зазначає пані Хук.
Демонізація, дегуманізація, заперечення, дезінформація
Для початку ми розглянули пряме та публічне підбурювання до геноциду з боку російських державних діячів, оскільки вони були офіційно поінформовані про ці порушення Конвенції про геноцид у травні 2022 року. Упорядкування перевірених прикладів за допомогою експертної системи щодо п’яти «Д» (4 Д 1 З – укр.) підбурювання ( демонізація , делегітимізації, дегуманізації, заперечення та дезінформації), ми виявили тривале підбурювання до геноциду на всіх рівнях російської державної влади.
За останній рік пряме та публічне підбурювання до геноциду з боку російських державних діячів не зменшилося ні в тону, ні в обсязі. Насправді ми демонструємо, що це конкретне порушення Конвенції про геноцид загострилося. Нові дегуманізуючі тропи, такі як «демонізація» українців, навіть були запроваджені через потужні, схвалені державою платформи. Якщо говорити юридичною мовою, то є розумні підстави вважати, що Росія несе відповідальність за пряме та публічне підбурювання до геноциду українців.
Віддзеркалення насильницької риторики Москви
Ця підбурювальна мова жахає сама по собі, оскільки вона закликає до винищення та знищення українців через графічні образи та погрози. Однак дії Росії в Україні віддзеркалюють насильство риторики, що виходить з Москви.
За останній рік ми виявили докази сплеску систематичної та скоординованої тактики геноциду проти українців. Наш правовий аналіз виявив розумні підстави вважати, що Росія несе відповідальність за вчинення геноциду. Ця позиція підтверджується як діями, забороненими Конвенцією про геноцид, так і основною схемою звірств, яка вказує на те, що Росія прагне частково знищити українську національну групу.
Хоча пряме керівництво та участь Росії в діях, заборонених Конвенцією про геноцид, є незаперечними , як-от примусове переміщення українських дітей, наш звіт відкриває нові шляхи, пов’язуючи ці дії геноциду з доказами його ментального елементу, мотиву знищити національну групу. повністю або частково.
Ми запрошуємо інших взяти участь у величезному обсязі доказів, наведених у нашому звіті, і не дозволяти щоденним звірствам Росії затьмарювати наше бачення. Коли слова та дії російських державних діячів аналізуються систематично та протягом повномасштабного вторгнення, численні докази вказують на те, що геноцидна тактика Росії посилюється. Конвенція про геноцид змушує міжнародне співтовариство активно протистояти викликам, які породжує чітка та розвиваюча тактика геноциду Росії, зупиняючи цей геноцид у русі.
Крім того, наш звіт розкриває окремі аспекти російського геноциду, включаючи задокументовані докази всіх п’яти дій, заборонених статтею II Конвенції про геноцид: вбивства, серйозні тілесні та психічні ушкодження, створення умов для життя, спрямованих на фізичне знищення жертв, заходи попередження народжуваності та примусового передавання дітей. Конвенція про геноцид не вимагає доказів усіх п’яти заборонених дій, щоб відповідати правовому стандарту. Тому порушення Росією всіх п’яти актів геноциду є особливо огидним і доповнює загальний портрет їхніх спроб ескалації вчинити геноцид в Україні.
Забігаючи наперед, можна сказати, що реакція міжнародної спільноти на геноцид, який Росія посилює геноцид в Україні, створить багато політичних та правових прецедентів у сфері запобігання злочинам. Звіти про геноцид можуть бути жахливими для читання, але ніщо не зрівняється з жахами, з якими українці стикаються щодня. Ми сподіваємося, що наш звіт стимулюватиме як політику, так і громадські дії для захисту мільйонів українців, життя яких назавжди змінив російський геноцид, і чия безпека ще не забезпечена.