Ні для кого не секрет, що Україні потрібна оборонна бронетехніка стандартів НАТО. В середині вересня, виступаючи в Пентагоні, далекоглядний «високопоставлений військовий чиновник» зауважив, що Україні потрібно «перейти на сумісні з НАТО бронемашини». Зокрема, він наголосив, що питання «танків на столі».
Але 2023 рік почнеться вже через кілька днів. А сумісні з НАТО танки, навіть орієнтовані на оборону і легше озброєні, досі залишаються на фігуральному «столі». Про це в статті для Forbes пише засновник і виконавчий директор консалтингової компанії Themistocles Advisory Group Крейг Хупер.
Він зауважує, що для України немає легких шляхів. І якщо говорити про сучасні бронемашини, вибір насправді не дуже великий. Якщо Південна Корея, яка стала потужним експортером озброєння, раптом не виступить з пропозицією, лише Німеччина і США мають достатню кількість танків, щоб допомогти Україні почати накопичення стандартизованих бронетанкових сил на основі однієї моделі.
Хупер зауважує, що за нормальних умов Німеччина і США з усіх сил старалися б «взяти на себе» довгострокові поставки в Україну. Але передовий бойовий танк - питання неоднозначне. Так чи інакше, але постачальник такої зброї прив’язується до своїх клієнтів. Його асоціюють з кожним майбутнім конфліктом, в якому цим клієнтам доводиться брати участь. Німеччина і США може й підтримують Україну сьогодні. Але Берлін і Вашингтон не дуже хотіли б, щоб їхні передові танки стали «обличчям» української армії, якщо між Україною і Росією в майбутньому знову спалахне конфлікт. Але Київ не може чекати довго.
Очікуючи більш тяжких боїв, українська сторона опинилася в неприємній переломній точці між озброєнням стандартів НАТО і старої техніки часів Варшавського договору. Автор зауважує, що колишні країни договору добре модернізували свої старі радянські арсенали. А українські механіки роблять надзвичайну роботу, підтримуючи стару броню в боєздатному стані. Але радянські танки мають обмежений термін служби. А розраховувати на те, що українська армія захопить більше покинутих російських машин на полі битви, теж не варто.
Хупер пояснює, що Україна не може підтримувати дедалі ширший спектр переданих і трофейних танків. Згідно з даними сайту Oryx, який відстежує озброєння, в руках української армії зараз приблизно 20 різних варіантів російських танків. Жодна армія не може довго працювати з таким хаосом.
І на відміну від колишніх країн Варшавського договору, які мали кілька повільних десятиліть на приведення своїх арсеналів до відповідності стандартам НАТО, Україні доводиться переходити на нове озброєння швидко і під ворожим вогнем.
«Ситуацію ускладнює те, що українському переходу на арсенал НАТО заважає рішення боягузливих бюрократів, які превентивно зарахували танки до категорії «наступальної» зброї. А чудна російська влада низває таку техніку «ескалаційною». Але занепокоєння невиправдані», - пише Хупер.
Він пояснює, що Україна вже отримала модернізовані Т-72. І Росія ніяк на це не відреагувала. Тому відмова від постачання сучасних танків здається абсурдною «демілітаризацією в односторонньому порядку». Але якщо це допоможе справі, НАТО варто було б уточнити свої надто широкі визначення і запровадити поняття «оборонної бронетехніки».
«Оборонною бронетехнікою можуть стати старші і легші західні машини, які озброєні, наприклад, 105-міліметровими гарматами замість більших калібрів, притаманних сучасним основним бойовим танкам. Це чітко вказує Україні на танки Leopard I, M60 Patton, більш ранні моделі Abrams і навіть на неповороткі восьмиколісні бронемашини Stryker армії США», - пропонує Хупер.
Звісно ж, Україна хоче сучасні танки Leopard II і Abrams. Але не схоже, щоб Німеччина чи США хотіли відправляти своє передове озброєння на поле битви російсько-української війни. В грудні канцлер Олаф Шольц дав зрозуміти, що його країна не збирається пропонувати Україні танки у найближчі 12 місяців. У Вашингтоні український президент Володимир Зеленський спробував скопіювати епічний візит Вінстона Черчілля в 1941 році, але так і не зміг домовитися про поставки танків.
Але Хупер зауважує, що якщо визнати старші танки НАТО «оборонними», це дасть НАТО обережний спосіб перевести Україну на західне озброєння, яке самим західним арміям вже не потрібне. Альянс міг би принаймні сформулювати план для Києва і почати тренувати майбутніх українських танкістів і механіків, які будуть обслуговувати таку техніку. Наприклад, якби українська сторона знала, що Німеччина, зрештою, передасть їй Leopard I, вона б почала роботу над підготовкою більшої кількості механіків для машин Gepard, які побудовані на шасі Leopard I і вже є в українському арсеналі. Оборонні танки мають сенс. Такі машини НАТО зі 105-міліметровими гарматами можуть принести користь українській армії на полі битви, хоч і не допоможуть почати наступ, щоб дійти аж до Москви.