Дистанційка — не нове явище. Цю форму освіти визнано дуже ефективною для навчання. В тих-таки Сполучених Штатах ще до початку пандемії майже чверть шкіл були дистанційними й ефективно надавали якісні знання своїм учням. Проте коронавірус перевернув все з ніг на голову. Експертка в галузі освіти Тетяна Харламова розповіла, в чому причина таких сумних наслідків і негативних емоцій.
На поверхні виявилося кілька причин.
— Психологічна напруга для всіх внаслідок життя та праці в умовах широкомасштабної пандемії. Це призвело до втрати мотивації до навчання і значно погіршило його результати.
— Бідність певної частини населення (це стосувалося не тільки нашої країни, а й таких країн як США, Франція, Німеччина, Корея, Японія тощо). Просто масштаби цієї бідності різні. Як наслідок певна кількість дітей не мала високотехнологічних ґаджетів та Інтернету й не могла взагалі навчатися. Постраждали й родини, в яких двоє та більше дітей, —інколи в них був один ґаджет на всіх.
— Хаос в управлінських рішеннях багатьох країн, особливо з федеративним устроєм. Коли країна велика, але розділена на міністерства, кожне зі своєю особливою політикою. Так сталося у США, де не було прийнято зрозумілих для всіх загальнонаціональних уніфікованих рішень в освіті, як, власне, проводити ту «раптову дистанційку», з допомогою яких цифрових ресурсів та застосунків. Вчителі хапалися то за зуми, то за гугл-класи, вайбери, телеграми, твіттери, великі цифрові платформи, власні платформи шкіл тощо. Це надзвичайно втомлювало як самих педагогів, так і учнів із батьками, що мусили користуватися різними застосунками для спілкування з різними вчителями. Інколи ж ці застосунки були різні для двох чи трьох і більше дітей у родині… Можна уявити жах батьків, які реєстрували своїх дітей на різних платформах, у месенджерах, цифрових класах,.. а потім мусили стежити за всім цим.
Зовсім скоро почнеться новий навчальний рік. І хоча зараз усі школи працюють у звичному режимі, розмови про можливу дистанційку лунають дедалі наполегливіше. Більшість школярів і батьків її бояться. А як в інших країнах? Зібрала все цікаве про дистанційку за кордоном і порівняла її з нашою Тетяна Харламова в матеріалі «Привид дистанційки: як до цього готуються «в них» і як — в Україні».