З послабленням карантину і відкриттям кордонів України доведеться зіткнутися з новим викликом – зростанням відтоку трудових мігрантів. Суспільство і влада повинні визначити міграційні пріоритети, вважає директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова.
Поки що більшість мігрантів не визначилися. З одного боку, вони тимчасово відрізані від закордонних заробітків, з іншого – їх не цікавлять українські вакансії.
"Певним виходом може стати організація й залучення мігрантів до тимчасових робіт на період їх перебування в Україні. У стислі терміни необхідно допомогти відновитися мікро- і малому бізнесу, запропонувати громадські роботи як тимчасовий вихід із масового безробіття, через механізми концесії, публічно-приватного партнерства, державні закупівлі створити робочі місця в галузях, які дають значний мультиплікативний ефект (зокрема в будівництві)", - пише вона у своїй статті для ZN.UA.
Щоб послабити навантаження на держбюджет, в бюджетній сфері доцільно створювати не постійні, а тимчасові робочі місця, вважає соціологиня. Але всі вони не будуть високооплачуваними, а в умовах значного безробіття не стануть альтернативою робочих місць за кордоном; тому їх створення матиме, радше, короткочасний, ніж тривалий ефект.
"Ефективна недекларативна підтримка мікро- і малого бізнесу потребує залучення його представників до формування політики, зокрема виходу з карантину, своєчасного і повного інформування підприємців про прийняті рішення", - нагадує експерт.
Незайвими будуть встановлення пільг щодо кредитування, спрощення доступу до ринків, консультації та допомога правового та бухгалтерського характеру; а також легалізація мікробізнесу за допомогою "нульового варіанту": максимальне спрощення реєстрації, заборона контролю, сплата необтяжливого річного внеску до місцевого бюджету і гарантована державна підтримка на випадок форс-мажору.
"Безумовно, корисним буде впровадження програм, поширених у ЄС, але з обов'язковою попередньою експертизою щодо ризиків тінізації. Створення власної справи може стати реальною альтернативою трудовій міграції", - додає авторка.
Сприяти поверненню мігрантів може допомога в легальному працевлаштуванні та захисті їхніх прав за кордоном. Це не лише переконає мігрантів у лояльному ставленні до них держави, а й сприятиме встановленню більш тісних контактів з ними під час роботи в інших країнах.
Важливим є укладання угод про пенсійне забезпечення з країнами, в яких працюють українські мігранти, заборона оподаткування переказів, звільнення від митних зборів ввезених мігрантами засобів виробництва для розвитку власного бізнесу.
"Зрозуміло, що, попри всі зусилля, частина мігрантів не повернеться в Україну. З ними потрібно налагоджувати системні контакти, допомагати зберегти відчуття української належності. Ефективна співпраця з діаспорою сприятиме покращенню іміджу й посиленню впливовості України у світі", - пише Елла Лібанова.
Важливий напрям дій – впровадження спільно з урядами країн перебування наших мігрантів програм циркулярної міграції. Це вигідно обом сторонам, тому Україна має реальні можливості домовитися про залучення країн ЄС до фінансування таких програм. Прикладом є міграції сезонних працівників з України на основі міжурядових домовленостей.
Не менш важливо подолати в українському суспільстві негативні стереотипи щодо міграції. "З допомогою освітніх і комунікативних засобів потрібно наполегливо роз'яснювати, що міграція – це не проблема, котра потребує розв'язання, а реальність, із якою належить рахуватися і яку необхідно облаштовувати", - додає соціологиня.
Докладніше про те, якою має бути міграційна політика України під час і після пандемії, читайте у статті Елли Лібанової "Трудова міграція з України: вплив COVID-19".