Центр прав людини ZMINA однім з перших почав системно моніторити та фіксувати напади і переслідування громадян з активною громадянською позицією. В своєму інтерв'ю ZN.UA голова правління цієї організації Тетяна Печончик розповіла, в яких регіонах країни ситуація з нападами та їх розслідування найгірша.
За її словами, критичні точки - Харків і Харківський регіон, Херсон, Київ, супутники Києва, особливо Приірпіння, Петропавлівська Борщагівка. Випадки нападів є по всій Україні, просто велика їх концентрація в містах-мільйонниках.
Якщо говорити про причини нападів, то глобально їх дві. Перша - це в широкому розумінні антикорупційна діяльність, коли люди намагаються контролювати місцеву владу, протистоять місцевій організованій злочинності. І друга причина - це ксенофобія, ненависть, ідеологічно вмотивоване насильство з боку екстремістських угрупувань. Більшою мірою це насильство стосується ЛГБТ-активістів і учасниць різноманітних жіночих організацій феміністичних ініціатив.
"З кейсів, за якими ми спостерігаємо, понад 90% не розслідуються ефективно. Звичайно, поліція надсилає відписки, що стільки-то проведено слідчих дій, допитів, на такому-то етапі перебуває розслідування. Але важливо дивитися на ті справи, які були два, три, п'ять років тому, які просто закриваються. Там не встановлюються не те що замовники чи організатори, а навіть нападники в той час, коли нема взагалі ніяких проблем їх установити. А дуже часто, коли йде мова про ідеологічно вмотивоване ксенофобське насильство, ці нападники ще й пишаються і десь у соцмережах чи телеграм-каналах виставляють інформацію про ці так звані здобутки", - каже правозахисниця.
В організації фіксують чималу кількість випадків, коли на одного і того самого активіста вчинялися кілька повторних нападів, якщо людина не припиняла своєї громадської активності. Наприклад, на Віталія Устименка було вчинено два напади, на Сергія Стерненка - три, на активіста Віктора Бархоленка - чотири. Тобто замовники відчувають себе абсолютно безкарними, у них розв'язані руки, вони знають, що їм за це нічого не буде.
"Ця масова істерія навколо справи Сергія Стерненка, на мою думку, була спровокована виданнями проросійського спрямування на кшталт ZIK, NewsOne, 112, Страна.ua, популярними тепер блогерами Анатолієм Шарієм, Андрієм Портновим, Оленою Лукаш. Вони намагаються вихопити з його історії один конкретний епізод і створити зі Стерненка образ вселенського зла. Я не розумію, чому. Можливо, тому, що їм потрібна була якась сакральна роль хлопчика для биття, щоб виливати всю свою жовч. Це викликало, звичайно ж, зворотну реакцію і зростання популярності Сергія", - наголошує Печончик.
Важливо розуміти, чому відбувалися напади на Стерненка, як вони розслідувалися, хто за цим стоїть. І, власне, що Сергій Стерненко був одним із десятка одеських активістів, які протистояли незаконній забудові, критикували місцеву корупцію, зокрема, захищали Літній театр в Одесі, на яких протягом 2017–2020 років було вчинено напади, проти яких відкрито сфабриковані кримінальні справи, автівки яких спалено.
На початку року правозахисні організації - Українська Гельсінська спілка з прав людини, Центр прав людини ZМІNA, Freedom House та Truth Hounds - оприлюднили звіт про становище громадських активістів в Україні 2019 року. Торік правозахисники налічили 83 випадки різного роду тиску на представників громадянського суспільства. Більшість із них - 37 - це насильницькі напади на активістів або їх власність. Слідом ідуть погрози - задокументовано 20 таких випадків. Крім того, зафіксовано 11 нападів на учасників мирних зібрань.
Докладніше про те, як в Україні (не)розслідуються справи людей, які намагаються боротися з системою, читайте в інтерв'ю Надії Сухої із Тетяною Печончик у ZN.UA.