Ракова пухлина плагіату особливо вразила педагогіку, економіку та історію, у природознавстві це явище не поширилося, хоча й існує, наголошують доктор фізико-математичних наук Олександр Габович та Володимир Кузнєцов. Бо наявність статей і ступенів дозволяє отримати найбільше зисків саме у соціальних науках, суттєво пришвидшивши кар’єрне зростання.
Плагіат став усеосяжним, а завдяки викриттю плагіату у відомих осіб, включно з академіками, отримав ознаки невід’ємної риси державного устрою.
«Але він є шкідливим не тільки сам по собі. В широкому сенсі ним просякнуто всю суспільну поведінку. Коли шахраї стають патентованими героями, справжня наука підлягає цькуванню та зневазі, бо суперечить моді та звичаєвому праву країни», - пояснюють автори у матеріалі для ZN.UA.
Водночас знищення оригінального мислення в науці та освіті шкодить не лише цим галузям. Плагіат знекровлює економіку, обеззброює армію, упосліджує мистецьку та літературну творчість, викликає розлади, нехіть і розпач не тільки в наукових колективах, але й у окремих розвинутих людей.
Як наслідок – посилюється еміграція, найталановитіші, найздібніші, найкращі їдуть з країни. А цей зловісний ланцюжок тягне всю Україну у прірву, додають експерти.
Звідки з’явився в українській науці плагіат, чому у нашій країні крадіжка чужих ідей часто веде до успіху і слави та що робити, аби ефективно боротися з академічною недоброчесністю вітчизняних «науковців» і шкодою, якої вони завдають країні, читайте у статті Олександра Габовича та Володимира Кузнєцова «Червона стежка до успіху й влади із запахом занепаду».