Шість років тому ДП «Антонов» і група компаній Silk Way підписали угоду про організацію в Азербайджані серійного виробництва військового транспортного літака Ан-178. Реалізація проєкту дала б поштовх розвитку всього вітчизняного літакобудування і забезпечила б близько 3 млрд доларів прибутку за десять років. Але вже за рік проєкт почав захлинатися і глухнути, пише колишній президент і генеральний конструктор «Антонова» Дмитро Ківа.
Контракт передбачав придбання Silk Way десяти літаків Ан-178, ДП «Антонов» отримав від азербайджанської сторони аванс - 1 млн доларів США. Азербайджан планував виробити близько 140 сучасних транспортників - до 24 літаків типу Ан-178AZ на рік. Поставка перших двох літаків Ан-178 мала відбутися до кінця 2018 року, а ще восьми машин - за погодженням сторін.
Водночас передбачалася широка кооперація з ДП «Антонов» та іншими авіаційними підприємствами України. З поставкою в Баку окремих відсіків фюзеляжу, знімної частини крила, центроплана, багатьох покупних комплектуючих виробів, включно з двигуном. Після отримання комплектуючих на сучасному виробничому комплексі мала проводитися агрегатна збірка.
На думку Ківи, проєкт мав стати проривом для двох держав, забезпечивши розвиток вітчизняного літакобудування в умовах практично відсутності внутрішніх замовлень, і ставши додатковим аргументом «Антонова» на ринках Німеччини і Туреччини, де позитивно розвивалися переговори.
«Однак в Києві з 2016 року проєкт почав захлинатися і глухнути, різко сповільнилися випробування літака, припинилися підготовчі роботи з його сертифікації. До кінця 2016 року золотоносна програма, по суті, зупинилася», - додає він.
Літак, який мали постачати азербайджанській стороні, розібрали у межах програми імпортозаміщення. А вже в 2017 році вартість нового Ан-178 із західним обладнанням зросла з 25 майже до 45 млн доларів.
«Це не просто недалекоглядне рішення, а груба помилка. Тому що можна було реалізовувати завдання імпортозаміщення поступово і поетапно. А готовий літаючий літак поставити Азербайджану, поклавши початок проєкту. На отримані гроші «Антонов» міг будувати новий літак, вже без російських комплектуючих», - додає Ківа.
У контракті передбачалося, що жодних контактів ДП «Антонов» з російською стороною не буде. Відповідно, жодних порушень санкцій щодо РФ з боку України не було б. Ба більше, Азербайджан був готовий у майбтуньому самостійно організувати поставки з РФ необхідних комплектуючих і запчастин для літака.
Підвищення вартості літака Ківа називає «дуже неприємною історією». Якби була поставка одного літака, Баку мав би можливість вибору - отримувати з України машинокомплекти і на своїй території здійснювати збірку або купувати літаки із західними комплектуючими.
Переговори проводилися і в 2020 році, Азербайджан демонстрував готовність до рішучого старту і на перший рік реалізації проєкту мав намір виділити близько 200 млн доларів.
З української сторони в переговорах брали участь гендиректор «Укроборонпрому» Айварас Абромавічус і його профільний заступник Руслан Корж. «Позиція керівництва «Укроборонпрому» була дивна: то азербайджанську сторону запевняли в готовності просувати проєкт, то розповідали про неможливість поставити літак із російськими вузлами й агрегатами», - розповідає автор.
Після проведення двох детальних обговорень під час зум-конференцій представник Азербайджану Джахангір Аскєров ухвалив рішення заморозити переговори за цим проєктом. «Фактично, є всі підстави стверджувати, що некомпетентність керівництва української авіаційної галузі і відтік професійних кадрів унеможливили виконання контракту на поставку українських літаків Ан-178 до Азербайджану», - додає конструктор.
Ситуація на сьогодні є підвішеною. По-перше, літака, про який підписували контракт в 2015 року, вже немає. По-друге, аванс українською стороною отримано і витрачено. По-третє, літак вже із західним обладнанням коштуватиме майже 45 млн доларів, що категорично неприйнятно для Баку. По-четверте, випробовувати новий літак без російських вузлів у Києві ще навіть не починали.
Проте контракт щодо Ан-178 між ДП «Антонов» і азербайджанської авіакомпанією Silk Way поки що в силі. «Дуже багато залежатиме від української сторони - і від політичної волі аж у горі, і від реальної компетенції літакобудівного менеджменту», - зазначає Дмитро Ківа.
На сьогоднішні склалися всі політичні передумови для розвитку серйозного рівня військово-технічного співробітництва, включно з проєкт Ан-178. А військово-технічне співробітництво з Азербайджаном допоможе Україні просувати літак на ринках іноземних держав, наприклад, в Туреччині.
Український літак Ан-178 під час міжнародних проєктів спільного виробництва має потенціал не ли отримання азербайджанської прописки, а й витіснення з ринків Туреччини та Німеччини застарілого С-160. Для цього необхідний компетентний менеджмент і політична воля керівництва країни. Докладніше читайте у статті Дмитра Ківи «Чому Ан-178 не долетів до Азербайджану?» у ZN.UA.