В Україні виходить на фінішну пряму реформа децентралізації. Водночас про вже сформовані госпітальні округи геть забули. А саме правильно сформовані госпітальні округи роблять реформу сіттеми охорони здоров'я ефективною, пише у своїй статті для ZN.UA генеральний директор клініки "Оберіг" Віктор Рибчук.
В Іспанії у 1982 році, коли здійснювався перехід від страхової моделі фінансування до бюджетної, були розроблені "санітарні карти регіонів" – аналог госпітальних округів. Зараз іспанська система входить у п'ятірку найкращих у світі, до реформи змін до "санітарних карт" політики не вносили протягом 20 років, підтверджує, доктор Енрік Майолас, який стояв біля її витоків.
"Госпітальні округи, які були сформовані в Україні та про які вже встигли забути, потребують перегляду з урахуванням результатів реформування місцевого самоврядування. В основу побудови госпітального округу має бути покладено економічну спроможність лікувальної мережі, яка забезпечуватиме можливість її постійної модернізації, оснащення сучасним обладнанням, гідну заробітну плату медичним працівникам, а не популізм місцевої влади", - пояснює автор.
Лікарні, у зоні обслуговування яких живуть 25-30 тисяч людей, не тільки не в змозі забезпечити належне фінансування медичних працівників, але і створюють додаткові ризики для пацієнтів при наданні медичної допомоги.
Хірург у різних європейських країнах щороку має виконувати 150-200 і більше оперативних втручань. У більшості українських центральних районних лікарень забезпечити таке навантаження хірурга неможливо.
"Щоб запобігти внесенню змін місцевими елітами, конфігурація яких в результаті виборів може змінюватися, госпітальні округи мають бути, на моє глибоке переконання, погоджені МОЗ і Мінфіном і затверджені Кабінетом міністрів. НСЗУ повинна здійснювати фінансування лікувальних закладів госпітального округу, а ті заклади, які хоче зберегти місцева громада або територіальні державні органи управління, мають фінансуватися коштом їхніх бюджетів", - додає експерт.
Будівництво нових лікарень та реконструкція діючих із розширенням потужностей можуть здійснюватися за рішенням Кабінету міністрів України. І про обмеження прав місцевого самоврядування тут не йдеться – така практика діє у багатьох європейських країнах.
На думку Віктора Рибчука, МОЗ разом із обласними управліннями і департаментами охорони здоров'я втратив дорогоцінний час на оптимізацію мережі лікувальних установ.
У пожежному порядку завершували процес зміни господарсько-правового статусу комунальних лікувальних установ. Навіть у підпорядкуванні міністерства залишилися лікувальні установи, які не виконали вимог законодавства щодо реорганізації у державні некомерційні підприємства.
"Протягом 15 років ми ведемо мову про єдиний медичний простір, а віз і нині там. Сама "Феофанія", на фінансування якої 2020 року виділено 372 млн грн, чого варта. 2014 року за моєї пропозиції було прийняте протокольне рішення Кабміну про розгляд питання передачі її із Державного управління справами в комунальну власність м. Києва (адже лікуються в ній кияни) і відкриття університетської клініки. Але, як і багато інших рішень, воно залишилося на папері", - зазначає він.
Крім лікарняних установ, підпорядкованих МОЗ, державний бюджет фінансує інститути Національної академії медичних наук, госпіталі Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України. Як наслідок, тільки в Києві діє надмірно розгалужена мережа лікарень і ліжкового фонду.
Докладніше про те, чому теорія медичної реформи розійшлася з її реалізацією на практиці, читайте у статті Віктора Рибчука "Відверто про медичну реформу" для ZN.UA.